Job 17
1 Mein Lebensgeist ist zerstört, meine Tage sind erloschen, die Gräberstätte wartet mein.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Dann treiben sie fürwahr noch Spott mit mir! Auf ihrem Hadern muß mein Auge weilen!
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 O setze ein, verbürge dich für mich bei dir! Wer anders sollte mir den Handschlag geben?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Denn ihr Herz hast du der Einsicht verschlossen, darum wirst du sie auch nicht obsiegen lassen.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Zur Beuteteilung verrät man Freunde, und seiner Kinder Augen schmachten hin.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Zu einem Sprichwort für alle Welt hat er mich hingestellt, anspeien lassen muß ich mich ins Angesicht,
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 so daß mein Auge blöde ward vor Kummer, und alle meine Glieder nur ein Schatten sind.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Darüber entsetzen sich die Rechtschaffenen, und der Unschuldige empört sich über den Ruchlosen.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Doch der Fromme hält fest an seinem Weg, und wer reine Hände hat, erstarkt nur noch mehr.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Ihr alle aber kommt nur wieder heran, ich werde unter euch doch keinen Weisen finden.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Meine Tage sind dahin, meine Pläne sind zerrissen, sie, meines Herzens Hoffnungen.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Nacht wollen sie zum Tage machen, Licht soll mir näher sein als Finsternis.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 Wenn ich auf die Unterwelt als meine Behausung hoffe, in der Finsternis mein Lager hingebreitet habe, (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 wenn ich das Grab mein Vater nenne, “meine Mutter und Schwester” das Gewürm -
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 wo bleibt denn da meine Hoffnung, und meine Hoffnung, wer erschaut sie?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
