< Psalm 69 >

1 Auf den Siegesspender, für den öffentlichen Gottesdienst, von David. Gott! Rette mich! Bis an die Kehle geht mir das Gewässer.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 Ich sinke ohne Halt in tiefen Schlamm hineingeraten in die Wassertiefen; mich überströmen Strudel.
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 Vom Rufen bin ich müde, heiser ist mir meine Kehle, und meine Augen nehmen ab vom Schaun nach meinem Gott. -
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 Die ohne Grund mich hassen, mehr als meines Hauptes Haare sind sie. Zuviel für meine Kräfte sind, die mich für nichts befehden. Erstatten soll ich, was ich nie geraubt.
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 Du wußtest, Gott, von meiner Torheit, und meine Schuld entging Dir nicht.
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Laß meinetwegen nicht zuschanden werden, die auf Dich harren, Herr, Du Herr der Heeresscharen! Nicht meinetwegen laß in Schmach geraten, die nach Dir suchen, Du Gott Israels!
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Denn Deinetwegen habe ich erduldet Schmach, hat Scham mein Angesicht bedeckt.
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 Selbst meinen Brüdern bin ich fremd geworden, ein Fremdling meiner Mutter Söhnen.
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 Denn mich verzehrt der Eifer für Dein Haus; der Geifer Deiner Schmäher fällt auf mich.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 Wenn ich durch Fasten mich kasteie, so wird es mir zum Schimpf.
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 Und mache ich zu meinem Kleid das Bußgewand, dann bin ich ihnen zum Gespött.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 Die an den Toren sitzen, reden über mich, in Liedern voller Spott tun es die Zecher.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 Ich aber bete, Herr, zu Dir um eine Gnadenzeit. In Deiner reichen Huld erhöre mich, o Gott, durch Deine treue Hilfe!
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Befrei mich aus dem Schlamm, daß ich nicht sinke! Daß ich befreit von meinen Hassern werde, aus der Wassertiefe!
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Die Flut laß nicht mich überströmen und nicht die Tiefe mich verschlingen! Der Brunnen schließe seinen Schlund nicht über mir!
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Erhör mich, Herr, nach Deiner Huld, der köstlichen! Und wende Dich mir zu nach Deiner reichen Liebe!
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 Verhüll Dein Angesicht vor Deinem Knechte nicht! Mir ist so bang. Erhör mich eilends!
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 Herbei zu meiner Seele! Sie erlöse! Um meiner Feinde willen rette mich!
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Du kennst ja meine Schmach und Schande und meinen Schimpf bei allen meinen Drängern.
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 Die Schmach bricht mir das Herz, ich bin verzweifelt. Auf Mitleid hoffe ich, jedoch umsonst, auf Tröster, doch ich finde keinen.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 Sie mischen Galle mir ins Essen und geben Essig mir für meinen Durst.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Daß ihre Tafel ihnen eine Falle werde, für sie zur Schlinge ihr Gelage!
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Daß ihre Augen finster werden und nichts sehen mehr! Laß ihre Hüften wanken immerdar!
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Gieß Deinen Grimm doch über sie, und Deine Zornglut packe sie!
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Verödet sei ihr Lager und ihre Zelte unbewohnt!
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 Denn sie verfolgen, den Du schlägst, und fügen zu dem Schmerze Deiner Wunden neuen.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Schuld füg zu ihrer Schuld hinzu, daß sie nicht schuldlos vor Dir werden!
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Sie seien aus dem Buch der Lebenden getilgt, nicht aufgezeichnet mit den Frommen!
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 Mich, der ich arm und leidend bin, beglücke Deine Hilfe, Gott!
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 In Liedern preise ich den Namen Gottes und ehre ihn gar hoch durch Lobgesang.
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 Denn dies gefällt dem Herrn viel mehr als Rinder, mehr als gehörnte und behufte Stiere:
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 Schaut her, ihr frommen Dulder! Und werdet froh, ihr Gottessucher! Und euer Herz leb wieder auf!
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 Der Herr erhört die Armen, verschmäht die Seinen nicht in Banden.
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Der Himmel und die Erde preise ihn, das Meer und alles, was darin sich regt!
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 Denn Gott hilft Sion wieder auf; läßt Judas Städte wiederum ersteh'nals Wohnstatt und als Erbe.
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 Und seiner Diener Stamm nimmt's in Besitz: Die seinen Namen lieben, wohnen drin.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.

< Psalm 69 >