Psalm 56

1 Auf den Siegesspender, für den unschuldigen Zugewanderten in der Ferne, von David, ein Weihegesang, als ihn die Philister zu Gath festhielten. Gott! Sei mir gnädig! Denn Menschen schnauben wider mich, und täglich ängstigt mich mein Feind.

Керівнику хору. На мотив «Голубка в далекій діброві». Міхтам Давидів, коли филистимляни схопили його в Ґаті. Помилуй мене, Боже, бо цькує мене людина, цілий день, нападаючи, тисне на мене.

2 Ja, meine Feinde schnauben immerfort; denn viele streiten gegen mich.

Цькують мене супротивники цілий день: багато-бо тих, хто гордовито воює проти мене.

3 Jedoch der Tag ist weit entfernt, da ich mich fürchte; denn auf Dich vertraue ich.

У день страху я на Тебе покладаю надію.

4 Ich rühme mich der Gotteszusage; furchtlos vertraue ich auf Gott. Was können Sterbliche mir tun?

Я сподіваюся на Бога, Чиє слово прославляю, на Бога тільки й не боюся: що зробить мені тілесна [істота]?

5 Und fechten sie auch täglich meine Worte an, sind alle ihre Pläne, mir zum Schaden, böse,

Цілий день мої слова перекручують, усі їхні думки щодо мене – лише зло.

6 sie müssen doch sich fürchten und verkriechen und so auf meine Schritte lauschen, wie sie's von mir erwartet haben.

Вони сперечаються, спостерігають, стежать за моїми кроками, чатують на мою душу.

7 Verstoße sie des Frevels wegen! Die Scharen stürze hin im Grimme, Gott!

Не дай же їм уникнути кари за беззаконня; у гніві, Боже, кинь долілиць народи.

8 Vermerkst Du schon mein Schwanken, dann lege meine Tränen auch in Deinen Schlauch, voll angerechnet!

О, якби полічив Ти мої поневіряння! Збери мої сльози в посудину, – хіба ж вони не у Твоїй книзі?

9 Dann weichen meine Feinde. Am Tage, da ich rufe, weiß ich, daß ich einen Gott besitze.

Тоді вороги мої обернуться назад, коли я покличу Тебе. Через це дізнаюсь я, що Бог зі мною.

10 Ich rühme mich der Gotteszusage; ich rühme mich der Zusage des Herrn.

На Бога, Чиє слово я прославляю, на Господа, Чиє слово я славлю,

11 Furchtlos vertraue ich auf Gott. Was kann ein Mensch mir antun? -

на Бога покладаюсь я, тому не боятимуся: що зробить мені людина?

12 Ich schulde Dir Gelübde, Gott; ich zahle sie Dir heim mit Dankbarkeit.

На мені, Боже, обітниці, що дав я Тобі, – я виконаю [обіцяні] Тобі жертви подяки.

13 Denn meine Seele wahrst Du vor dem Tod, nicht wahr? vorm Sturze meine Füße. So kann ich länger noch vor Gott im Licht des Lebens wallen.

Бо Ти визволив мою душу від смерті, не дав спіткнутися нозі моїй, щоб я ходив перед Богом у світлі життя.