Psalm 44
1 Auf den Siegesspender, von den Korachiten, ein Lehrgedicht. Wir wissen's, Gott, vom Hörensagen; uns haben unsere Ahnen es erzählt: das Werk, das Du in ihren Tagen, in alten Zeiten, ausgeführt.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Mit Deinem Arme hast Du Heidenvölker ausgetrieben; dann pflanztest andere Du ein und riebest Nationen auf, und andere hast Du ausgebreitet.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Nicht ihrem Schwerte haben sie das Land verdankt; ihr Arm hat ihnen nicht den Sieg gebracht. Nein, Deine Rechte und Dein Arm und Deines Angesichtes Leuchten; Du bist ihnen hold gewesen. -
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Du bist mein König, und mein Gott, der Jakob Sieg entbietet.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Mit Dir nur stoßen wir die Gegner nieder, zertreten unsere Feinde nur in Deinem Namen.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Nicht meinem Bogen traue ich; den Sieg verschafft mir nicht mein Schwert.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Nur Du befreist uns von den Gegnern und machst zuschanden unsere Hasser.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Nur Gottes wollen wir uns allzeit rühmen und Deinen Namen preisen immerdar. (Sela)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Nun hast Du uns verworfen, gar zuschanden uns gemacht: Du ziehst nicht mehr mit unsere Scharen aus.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Du läßt uns vor dem Gegner fliehen, und unsere Hasser holen Beute sich.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Du gibst uns hin wie Schlachtschafe, zerstreust uns unter Heiden, und die Nationen schütteln über uns den Kopf.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Verkaufst Dein Volk um nichts, Gewinn aus ihrem Kaufpreis ziehst Du nimmer,
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Du machst uns unsern Nachbarn zum Gespött, zum Hohn und Schimpfe allen um uns her.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Zum Sprichwort für die Heiden machst Du uns, die Nationen alle schütteln über uns den Kopf.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Mein Schimpf steht täglich mir vor Augen, und Scham bedeckt mein Angesicht
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 bei dem Geschrei des Spötters und des Lästerers, vor Feinden und vor Rachegierigen. -
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All das hat uns getroffen, obschon wir Deiner nicht vergessen, an Deinem Bunde nicht gefrevelt haben.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Doch unser Herz schreckt nicht zurück; nicht schwanken unsere Schritte ab von Deinem Pfade.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Obschon Du uns in Schrecken bringst an einer Stätte der Schakale, mit Todesschatten uns umhüllst,
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Vergessen wir den Namen unseres Gottes? Und strecken wir nach einem fremden Gott die Hände aus?
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Erforschte dies nicht Gott? Er kennt des Herzens Heimlichkeiten.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Nein! Deinetwegen mordet man uns täglich und achtet uns wie Schlachtschafe.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Erwache doch! Was schläfst Du, Herr? Wach auf! Verwirf uns nicht für immer!
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Warum verhüllst Du denn Dein Angesicht und denkst nicht mehr an unsere Pein und Not?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Gebeugt zum Staub ist unser Körper, zu Boden unser Leib gedrückt.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Auf jetzt zu unserer Hilfe! Erlöse uns um Deiner Gnade willen!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
