Psalm 38
1 Ein Lied; von David, zum Erlernen. Bestraf mich nicht in Deinem Zorne, Herr! In Deinem Grimme züchtige mich nicht noch mehr!
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Denn Deine Pfeile sind gar tief in mich gedrungen, und Deine Hand liegt schwer auf mir.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 An meinem Fleische ist nichts heil ob Deinem Zorn, nichts unversehrt an meinem Leib ob meiner Sünde.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Denn meine Sünden übersteigen mir das Haupt, sind mir zu schwer, wie eine ungeheure Last.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Und eiternd faulen meine Wunden um meiner Torheit willen.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Ich winde mich und krümme mich so heftig und allzeit gehe ich betrübt einher.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 In meinem Innern wühlt der Brand; an meinem Leib ist nichts Gesundes.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Ich bin gelähmt, zermalmt und stöhne; mir klopft das Herz.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Vor Dir liegt jeder meiner Wünsche offen, Herr; mein Seufzen ist Dir nicht verborgen.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Mir pocht das Herz und steht mir still, und meine Kraft, mein Augenlicht versagen mir den Dienst.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Die Freunde und Gefährten treten zurück vor meiner Plage; fern stehen die Verwandten mir.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Die auf mein Leben lauern, legen Schlingen, und die mein Unglück suchen, drohen mit Verderben und schmieden täglich Ränke.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Und ich? Ich bin wie taub und höre nichts, bin wie ein Stummer, der den Mund nicht öffnet,
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 bin wie ein Mensch, der nichts versteht und keinen Widerspruch im Munde führt.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Denn ich vertraue, Herr, auf Dich; Du Herr, mein Gott, wirst Rede stehen,
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Weil ich mir sag, sie dürfen meiner nimmer spotten, und glitte aus mein Fuß, nicht über mich frohlocken.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Schon bin ich ja dem Falle nah, stets meiner Schwäche mir bewußt.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Denn ich bekenne meine Schuld und gräme mich um meine Sünde.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Doch zahlreich sind, die unverschuldet mich befeinden, und viele, die mich grundlos hassen,
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 und die mit Bösem Gutes mir vergelten, mich lästern, daß ich nach dem Guten strebe.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Verlaß mich nicht, o Herr! Mein Gott, entfern Dich nicht von mir!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Zu meinem Schutze schnell herbei! Zu Hilfe, Herr!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
