Psalm 38
1 Ein Lied; von David, zum Erlernen. Bestraf mich nicht in Deinem Zorne, Herr! In Deinem Grimme züchtige mich nicht noch mehr!
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 Denn Deine Pfeile sind gar tief in mich gedrungen, und Deine Hand liegt schwer auf mir.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 An meinem Fleische ist nichts heil ob Deinem Zorn, nichts unversehrt an meinem Leib ob meiner Sünde.
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 Denn meine Sünden übersteigen mir das Haupt, sind mir zu schwer, wie eine ungeheure Last.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 Und eiternd faulen meine Wunden um meiner Torheit willen.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 Ich winde mich und krümme mich so heftig und allzeit gehe ich betrübt einher.
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 In meinem Innern wühlt der Brand; an meinem Leib ist nichts Gesundes.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 Ich bin gelähmt, zermalmt und stöhne; mir klopft das Herz.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Vor Dir liegt jeder meiner Wünsche offen, Herr; mein Seufzen ist Dir nicht verborgen.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 Mir pocht das Herz und steht mir still, und meine Kraft, mein Augenlicht versagen mir den Dienst.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 Die Freunde und Gefährten treten zurück vor meiner Plage; fern stehen die Verwandten mir.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 Die auf mein Leben lauern, legen Schlingen, und die mein Unglück suchen, drohen mit Verderben und schmieden täglich Ränke.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 Und ich? Ich bin wie taub und höre nichts, bin wie ein Stummer, der den Mund nicht öffnet,
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 bin wie ein Mensch, der nichts versteht und keinen Widerspruch im Munde führt.
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 Denn ich vertraue, Herr, auf Dich; Du Herr, mein Gott, wirst Rede stehen,
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 Weil ich mir sag, sie dürfen meiner nimmer spotten, und glitte aus mein Fuß, nicht über mich frohlocken.
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Schon bin ich ja dem Falle nah, stets meiner Schwäche mir bewußt.
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 Denn ich bekenne meine Schuld und gräme mich um meine Sünde.
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 Doch zahlreich sind, die unverschuldet mich befeinden, und viele, die mich grundlos hassen,
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 und die mit Bösem Gutes mir vergelten, mich lästern, daß ich nach dem Guten strebe.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 Verlaß mich nicht, o Herr! Mein Gott, entfern Dich nicht von mir!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 Zu meinem Schutze schnell herbei! Zu Hilfe, Herr!
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
