Psalm 137

1 An Babels Strömen sitzen wir, jedoch wir weinen, denken wir an Sion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Wir hängen in den Weidenbüschen die Harfen auf.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Denn unsere Zwingherrn fordern Lieder dort von uns und heitre Klänge unsere Peiniger: "Ein Lied von Sion singet uns!"

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Wie könnten wir ein Lied dem Herrn zu Ehren in fremdem Lande singen? -

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Vergeß ich dein, Jerusalem, verdorr mir meine Rechte!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Die Zunge klebe mir am Gaumen, wenn ich nicht dein gedächte, wenn ich in größter Freude selbst das Los Jerusalems mir nicht zu Herzen nähme! -

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Gedenke, Herr, den Edomssöhnen den Tag Jerusalems, an dem sie riefen: "Zerstört, zerstört es gründlich!"

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Du Tochter Babels, du Verwüsterin! Heil dem, der dir vergilt, was du an uns verübt!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Heil dem, der deine Kindlein packt und an den Felsen schlägt!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!