Psalm 102
1 Gebet für einen Elenden, wenn er verzagt vor dem Herrn seine Klage ausschüttet. Herr! Höre mein Gebet, und laß mein Rufen zu Dir kommen!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Verbirg Dein Antlitz nicht vor mir! Neig her zu mir Dein Ohr an meinem Trübsalstage! Erhöre schnell mich, wenn ich rufe!
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Denn meine Tage schwinden hin wie Rauch; dem Feuer gleich ist mein Gebein verbrannt.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mein Herz ist dürr, versengt wie Gras; mein täglich Brot vergesse ich zu essen.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Vor meinem lauten Seufzen klebt mein Gebein im Leib zusammen.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Dem Pelikan der Wüste gleiche ich, und Eulen in Ruinen bin ich gleich geworden.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Beim Wachen bin ich wie ein Vöglein, das einsam auf dem Dache weilt.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Mich höhnen täglich meine Feinde, und die mich reizen, nehmen mich zum Fluchen.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Denn Asche esse ich wie Brot und mische meinen Trank mit Tränen
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 vor Deinem Zorne, Deinem Grimm, wenn Du mich aufhebst und zu Boden wirfst.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Dem langen Schatten gleichen meine Tage; wie Gras verdorre ich.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Doch Du, Herr, thronest ewiglich; Dein Name dauert für und für.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Du solltest Dich erheben, Dich Sions wieder zu erbarmen. Ihm Gnade zu erweisen, ist es Zeit; denn die bestimmte Frist ist da.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 So gerne haben Deine Knechte seine Steine und hängen selbst an seinem Schutt in Liebe.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Die Heiden fürchten dann des Herrn Namen und alle Könige der Erde Deine Herrlichkeit. -
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Erbaut dem Herrn von neuem Sion und zeigt er sich in seinem Herrschertum,
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 und achtet auf der Nackten Flehen, verschmäht er nimmer ihr Gebet,
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 dann schreibe man dies für die Nachwelt auf, damit ein neugeschaffen Volk den Herrn lobpreise!
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Von seiner heiligen Höhe schaue er herab; der Herr vom Himmel auf die Erde blicke,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 um der Gefangenen Gestöhn zu hören, des Todes Kinder zu befreien!
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Dann künden sie des Herren Ruhm in Sion und zu Jerusalem sein Lob,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 wenn sich die Völker allzumal versammeln und Königreiche, um dem Herrn zu dienen. -
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Ermattet bin ich auf dem Weg; verkürzt sind meine Tage.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Drum flehe ich: "Mein Gott! Nimm mich nicht weg in meiner Tage Hälfte! Du, dessen Jahre Ewigkeiten währen."
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Die Erde, die Du einst gegründet, der Himmel, Deiner Hände Werk,
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 sie schwinden hin, Du aber bleibst. Sie all veralten wie ein Kleid; Du wechselst sie wie ein Gewand. Und wechseln sie,
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 so bleibst Du doch derselbe, und Deine Jahre enden nicht.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 So mögen auch die Kinder Deiner Knechte bleiben, ihr Stamm, solang Du selber bist!
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
