Sprueche 15
1 Gelinde Rede stillt den Grimm; verletzend Wort erregt den Zorn.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 Des Weisen Zunge kleidet guten Sinn in schöne Form; der Mund des Toren spricht die nackte Torheit.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 An jedem Orte sieht des Herren Aug die Bösen und die Guten.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 Der Zunge Milde ist ein Lebensbaum; doch wenn darauf Verkehrtheit liegt, wirkt sie verstörend auf den Geist.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Der Tor verschmäht die väterliche Zucht; wer auf die Rüge achtet, handelt klug.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 Im Haus des Frommen findet Vorrat sich in Fülle; doch in des Frevlers Ernte liegt Zerrüttung.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Der Weisen Lippen zeugen Wissen, doch nicht das Herz der Toren.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 Der Frevler Opfer ist ein Greuel für den Herrn; doch das Gebet der Redlichen gefällt ihm wohl.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 Der Weg der Frevler ist ein Greuel für den Herrn; das Streben nach der Tugend hat er gern.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Dem, der vom Pfade weicht, ist Rüge nicht willkommen; wer aber Mahnung haßt, muß sterben.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
11 Ganz offen liegen Unterwelt und Abgrund vor dem Herrn; um wieviel mehr der Menschen Herzen! (Sheol h7585)
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 Der Spötter liebt nicht, daß man ihn vermahne; er geht nicht zu den Weisen.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Ein fröhlich Herz macht auch das Antlitz freundlich; bedrückt ist das Gemüt bei Herzenskummer.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Erkenntnis sucht des Klugen Herz; auf Torheit geht der Toren Miene aus.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Wohl sind des Armen Tage alle böse; doch ist er heiteren Gemüts, hat er beständig Festgelage.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Viel besser, wenig zu besitzen in der Furcht des Herrn, als reiche Schätze und dabei ein bös Gewissen.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Viel besser ein Gericht Gemüse und dabei auch Liebe, als ein fettes Rind und Haß dabei.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 Ein hitziger Mann erregt den Zank; wer aber sanft ist, stillt den Hader.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 Der Weg des Furchtsamen gleicht einer Dornenhecke; der Pfad des Aufrechten ist wohl gebahnt.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 Ein weiser Sohn versorgt den Vater reichlich; ein dummer Mensch vernachlässigt die Mutter.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Die Torheit bringt dem Unverständigen Gefahr; doch ebenen Weg geht der Vernünftige.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Die Pläne schlagen fehl, wo die Beratung fehlt; sind aber der Berater viel, so kommen sie zustande.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 Ein jeder hört sich selber gern. Ein Wort zur rechten Zeit, wie selten!
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
24 Hier oben gibt es für den Klugen einen Lebensweg, damit er fern sich hält dem Abgrund drunten. (Sheol h7585)
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 Wegreißt der Herr der Stolzen Haus; der Witwe Eigentum läßt er bestehen.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Ein Greuel für den Herrn sind boshafte Gedanken; doch rein sind Worte, freundlich ausgesprochen.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 Es läßt der Geizhals die Familien darben; wer auf Vermögen nicht versessen ist, ernährt sie wohl.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Die Antwort überlegt des Frommen Herz; des Frevler Mund spricht unumwunden Bosheit.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 Den Gottlosen ist fern der Herr; doch das Gebet der Frommen achtet er.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 Ein freundlich Anblicken erfreut das Herz, und frohe Kunde labt den Leib.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 Ein Ohr, das auf die Mahnung hört, die Leben spendet, weilt gerne mitten unter Weisen.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Wer Zucht verachtet, wirft sein Leben weg; doch wer auf Rüge hört, erkauft sich Leben.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 Die Furcht des Herrn ist Grundlage der Weisheit, der Ehre geht voran die Demut.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
