Sprueche 12
1 Wer Mahnung liebt, liebt auch Erkenntnis; wer aber Rüge haßt, ist töricht.
Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
2 Der gute Mann erhält vom Herrn, was er für's Leben braucht, der Bauernfänger nur erschwindelt es.
Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
3 Kein Mensch kommt zum Bestand durch Frevel; der Frommen Wurzel aber wanket nicht.
Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
4 Ein wackeres Weib ist seinem Gatten eine Krone; ein schändliches ist ihm wie Wurmfraß in den Knochen.
Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
5 Gedanken frommer Leute zielen auf das Recht, der Frevler Pläne auf Betrug.
Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
6 Der Frevler Worte stellen selbst dem Blute nach; der Frommen Mund errettet es.
Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
7 Wenn Frevler stürzen, daß sie nicht mehr sind, dann hat der Frommen Haus Bestand.
Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
8 Gelobt wird nach der Klugheit Maß ein Mann; doch der verschrobenen Verstandes, wird verachtet.
Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
9 Weit besser, wer geringen Stands, doch einen Sklaven halten kann, als wer sich vornehm dünkt und brotlos ist.
Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
10 Der Fromme sorgt sich für sein Vieh, für alles, was ihm not tut; das Herz des Bösen aber ist erbarmungslos.
Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
11 Wer seinen Acker baut, hat Brot in Fülle; wer nichtigen Dingen nachgeht, ist ein Tor.
Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
12 Der Bösen Höhen ist des Frevlers Wunsch; die Frommen aber gründen tief.
Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
13 Durch Widerspruch fängt sich der Frevler; der Not entkommt der Fromme.
Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
14 Der Edelmann labt sich an schönen Reden; entlohnt wird der Gewöhnliche für seiner Hände Werk.
Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
15 Dem Toren scheint sein Weg der richtige; der Weise aber hört auf Rat.
Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
16 Ein Tor läßt seinen Zorn den ganzen Tag durch merken: doch den Verdruß verbirgt der Kluge.
Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
17 Wer Wahrheit meldet, spricht, was sich bewährt: ein falscher Zeuge macht Enttäuschung.
Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
18 Gar manche führen Reden gleich den Stichen eines Schwerts; doch Heilung bringt des Weisen Zunge.
Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
19 Wahrheitsgemäße Rede hat für immer Geltung; nur einen Augenblick behauptet sich die falsche.
Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
20 Enttäuschung kommt ins Herz der Unheilplanenden, doch Freude denen, die das Wohlergehen fördern.
В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
21 Dem Frommen fällt nie Böses ein; die Frevler aber sind voll Bosheit.
Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
22 Ein Greuel für den Herrn sind falsche Lippen; doch die wahrhaftig handeln, sind ihm angenehm.
Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
23 Ein kluger Mann verbirgt sein Wissen; das Herz der Toren sprudelt Törichtes hervor.
Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
24 Die Hand der Fleißigen wird herrschen; die lässige wird fronen müssen.
Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
25 Ein Kummer in des Menschen Herzen drückt es nieder; ein freundlich Wort verwandelt es in Fröhlichkeit.
Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
26 Der Fromme sucht und findet seine Nahrung; der Weg der Frevler führt sie irre.
Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
27 Die Faulheit bringt nicht ihre Nahrung auf, der Fleißige jedoch ein groß Vermögen.
Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
28 Zum Leben kommt man auf der Tugend Pfad; der Weg des Truges führt zum Tode.
В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
