Job 4
1 Da gab ihm Eliphaz aus Teman also Antwort:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 "Hat man vor dich zur Prüfung je ein Ding gebracht, worüber du den Mut verloren hättest? Wer konnte je den Worten Einhalt tun?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Fürwahr, so viele hast du selbst belehrt, so manchen schwachen Arm gestählt.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Den Strauchelnden hielt aufrecht deine Rede; die müden Kniee stärktest du.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Jetzt kommt's an dich, da wirst du mutlos; wo dich's erfaßt, verzweifelst du.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 War deine Gottesfurcht nicht dein Vertrauen, und dein unsträflich Leben deine Hoffnung?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Bedenke nur: Wer kommt je schuldlos um? Wo gehen Redliche zugrunde?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Die Unrecht pflügen, Böses säen, die ernten's auch. So weiß ich es.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Durch Gottes Odem gehen sie zugrunde; durch seinen Zornhauch sterben sie.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Der Löwen Stimmen selber, das Gebrüll der Leuen, der jungen Löwen Zähne werden ausgetilgt.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Der Löwe geht zugrunde aus Beutemangel; der Löwin Junge müssen sich zerstreuen.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Zu mir drang ein verstohlen Wort; mein Ohr vernahm davon nur ein Geflüster.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Im Wundertraum, bei Nachtgesichten, wenn Tiefschlaf auf die Menschen fällt,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 da fuhr in mich ein Schrecken und ein Zittern, und Angst ließ mein Gebein erbeben.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Und über meinen Rücken lief es kalt; ein Schauder schüttelt' meinen Leib.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Das Unbekannte stand vor mir; vor meinem Auge schwebte her ein Schatten. - Ein Säuseln hörte ich und eine Stimme:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 'Ist gegen Gott ein Mensch gerecht; vor seinem Schöpfer einer rein?'
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Er traut dies seinen Dienern selbst nicht zu, und seinen Engeln flößt er Schrecken ein.
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 Nun vollends gar der Lehmhausmensch, der Sterbliche, aus Staub gebaut, noch leichter als die Motten zu zerdrücken!
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Vom Morgen bis zum Abend werden sie vernichtet; unwiderruflich gehen sie zugrunde.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Ja, wird denn nicht ihr Vorzug ihnen weggenommen? Durch Unvernunft nur sterben sie."
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
