Job 17
1 "Dahin ist meine Lebenskraft, und meine Tage, die verflossen, sind für mich ebensoviel Gräber.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Wahrhaftig! Tadler sind bei mir; mein Auge muß auf ihrem Hader weilen. -
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Setz ein! Jedoch Du hast schon meinen Einsatz. Wer gäbe sonst mir Handschlag?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Ihr Herz verschlossest Du der Einsicht; drum darfst Du sie nicht triumphieren lassen.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Es hieße, Freunden einen Anteil zuerkennen, die eigenen Kinder aber darben lassen.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Zum Sprichwort macht er mich für alle Welt; wie einer, dem man ins Gesicht speit, bin ich jetzt.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Die Augen sind vor Kummer blind; wie Schatten schwindet hin mein Leib.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Die 'Frommen' staunen drüber, 'Unschuldige' jubeln über den Verruchten.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Recht fest an ihrem Wege halten die 'Gerechten', aufs neue schöpfen Kräfte diese 'Biederen'.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Wenn ihr auch allesamt herbeikommt, ich finde keinen Weisen unter euch.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Hinschwinden meine Tage; dahin sind meine Pläne, die Herzenswünsche.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Nacht macht man mir für Tag, das Licht noch dunkler als die Finsternis.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 Muß ich schon in der Unterwelt auf eine Wohnung rechnen, erhalte ich mein Ruhbett in der Finsternis. (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Und muß ich 'Vater!' zur Verwesung sagen und zum Gewürme 'Mutter!', 'Schwester!',
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 wo bleibt da meine Hoffnung? Wer kann noch Glück für mich erspähen?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
