Psalm 2

1 Warum toben die Nationen und sinnen Eitles die Völkerschaften?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Es treten auf die Könige der Erde, und die Fürsten ratschlagen miteinander wider Jehova und wider seinen Gesalbten:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 “Lasset uns zerreißen ihre Bande, und von uns werfen ihre Seile!”

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Der im Himmel thront, lacht, der Herr spottet ihrer.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Dann wird er zu ihnen reden in seinem Zorn, und in seiner Zornglut wird er sie schrecken.

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 “Habe doch ich meinen König gesalbt auf Zion, meinem heiligen Berge!”

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Vom Beschluß will ich erzählen: Jehova hat zu mir gesprochen: Du bist mein Sohn, heute habe ich dich gezeugt.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Fordere von mir, und ich will dir zum Erbteil geben die Nationen, und zum Besitztum die Enden der Erde.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Mit eisernem Zepter wirst du sie zerschmettern, wie ein Töpfergefäß sie zerschmeißen.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Und nun, ihr Könige, seid verständig, lasset euch zurechtweisen, ihr Richter der Erde!

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Dienet Jehova mit Furcht, und freuet euch mit Zittern!

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Küsset den Sohn, daß er nicht zürne, und ihr umkommet auf dem Wege, wenn nur ein wenig entbrennt sein Zorn. Glückselig alle, die auf ihn trauen!

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!