Psalm 137

1 An den Flüssen Babels, da saßen wir und weinten, indem wir Zions gedachten.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 An die Weiden in ihr hängten wir unsere Lauten.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Denn die uns gefangen weggeführt hatten, forderten daselbst von uns die Worte eines Liedes, und die uns wehklagen machten, Freude: “Singet uns eines von Zions Liedern!”

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Wie sollten wir ein Lied Jehovas singen auf fremder Erde?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Wenn ich dein vergesse, Jerusalem, so vergesse meine Rechte!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Es klebe meine Zunge an meinem Gaumen, wenn ich deiner nicht gedenke, wenn ich Jerusalem nicht erhebe über die höchste meiner Freuden!

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Gedenke, Jehova, den Kindern Edom den Tag Jerusalems, die da sprachen: Entblößet, entblößet sie bis auf ihre Grundfeste!

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Tochter Babel, du Verwüstete! Glückselig, der dir dasselbe vergilt, was du uns getan hast!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Glückselig, der deine Kindlein ergreift und sie hinschmettert an den Felsen!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!