Job 21
1 Und Hiob antwortete und sprach:
А Йов відповів та й сказав:
2 Höret, höret meine Rede! Und dies ersetze eure Tröstungen.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Ertraget mich, und ich will reden, und nachdem ich geredet habe, magst du spotten.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Richtet sich meine Klage an einen Menschen? Oder warum sollte ich nicht ungeduldig sein?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Wendet euch zu mir und entsetzet euch, und leget die Hand auf den Mund!
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Ja, wenn ich daran denke, so bin ich bestürzt, und Schauder erfaßt mein Fleisch.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Warum leben die Gesetzlosen, werden alt, nehmen gar an Macht zu?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Ihr Same steht fest vor ihnen, mit ihnen, und ihre Sprößlinge vor ihren Augen.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Ihre Häuser haben Frieden, ohne Furcht, und Gottes Rute ist nicht über ihnen.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Sein Stier belegt und befruchtet sicher, seine Kuh kalbt und wirft nicht fehl.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ihre Buben schicken sie aus gleich einer Herde, und ihre Knaben hüpfen umher.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Sie erheben die Stimme bei Tamburin und Laute und sind fröhlich beim Klange der Schalmei.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 In Wohlfahrt verbringen sie ihre Tage, und in einem Augenblick sinken sie in den Scheol hinab. (Sheol h7585)
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Und doch sprechen sie zu Gott: Weiche von uns! Und nach der Erkenntnis deiner Wege verlangen wir nicht.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Was ist der Allmächtige, daß wir ihm dienen sollten, und was nützt es uns, daß wir ihn angehen? -
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Siehe, ihre Wohlfahrt steht nicht in ihrer Hand. Der Rat der Gesetzlosen sei fern von mir!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Wie oft geschieht es, daß die Leuchte der Gesetzlosen erlischt und ihr Verderben über sie kommt, daß er ihnen Schlingen zuteilt in seinem Zorn,
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 daß sie wie Stroh werden vor dem Winde, und wie Spreu, die der Sturmwind entführt?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Gott spart, saget ihr, sein Unheil auf für seine Kinder. Er vergelte ihm, daß er es fühle!
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Seine Augen sollen sein Verderben sehen, und von dem Grimme des Allmächtigen trinke er!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Denn was liegt ihm an seinem Hause nach ihm, wenn die Zahl seiner Monde durchschnitten ist? -
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Kann man Gott Erkenntnis lehren, da er es ja ist, der die Hohen richtet?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Dieser stirbt in seiner Vollkraft, ganz wohlgemut und sorglos.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Seine Gefäße sind voll Milch, und das Mark seiner Gebeine ist getränkt.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Und jener stirbt mit bitterer Seele und hat des Guten nicht genossen.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Zusammen liegen sie im Staube, und Gewürm bedeckt sie.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Siehe, ich kenne eure Gedanken, und die Anschläge, womit ihr mir Gewalt antut.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Denn ihr saget: Wo ist das Haus des Edlen, und wo das Wohngezelt der Gesetzlosen?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Habt ihr nicht befragt, die des Weges vorüberziehen? Und erkennet ihr ihre Merkmale nicht:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 daß der Böse verschont wird am Tage des Verderbens, daß am Tage der Zornesfluten sie weggeleitet werden?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Wer wird ihm ins Angesicht seinen Weg kundtun? Und hat er gehandelt, wer wird es ihm vergelten?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Und er wird zu den Gräbern hingebracht, und auf dem Grabhügel wacht er.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Süß sind ihm die Schollen des Tales. Und hinter ihm her ziehen alle Menschen, und vor ihm her gingen sie ohne Zahl. -
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Wie tröstet ihr mich nun mit Dunst? Und von euren Antworten bleibt nur Treulosigkeit übrig.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
