Job 13
1 Siehe, das alles hat mein Auge gesehen, mein Ohr gehört und sich gemerkt.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 So viel ihr wisset, weiß auch ich; ich stehe nicht hinter euch zurück.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Doch zu dem Allmächtigen will ich reden, und vor Gott mich zu rechtfertigen begehre ich;
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 ihr hingegen seid Lügenschmiede, nichtige Ärzte, ihr alle!
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 O daß ihr doch stille schwieget! Das würde euch zur Weisheit gereichen.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Höret doch meine Rechtfertigung, und horchet auf die Beweisgründe meiner Lippen!
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Wollt ihr für Gott Unrecht reden, und für ihn Trug reden?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Wollt ihr für ihn Partei nehmen? Oder wollt ihr für Gott rechten?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Ist es gut für euch, daß er euch erforsche? Oder werdet ihr ihn täuschen, wie man einen Menschen täuscht?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Strafen wird er euch, wenn ihr im Geheimen die Person ansehet.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Wird nicht seine Hoheit euch bestürzen, und sein Schrecken auf euch fallen?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Eure Denksprüche sind Sprüche von Asche, eure Schutzwehren erweisen sich als Schutzwehren von Lehm.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Schweiget, laßt mich, und ich will reden, was auch über mich ergehen möge.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Warum sollte ich mein Fleisch zwischen meine Zähne nehmen, und mein Leben meiner Hand anvertrauen?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Siehe, tötet er mich, ich werde auf ihn warten, nur will ich meine Wege ihm ins Angesicht rechtfertigen.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Auch das wird mir zur Rettung sein, daß ein Ruchloser nicht vor sein Angesicht kommen darf.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Höret, höret meine Rede, und meine Erklärung dringe in eure Ohren!
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Siehe doch, ich habe die Rechtssache gerüstet! Ich weiß, daß ich Recht behalten werde.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Wer ist es, der mit mir rechten könnte? Denn dann wollte ich schweigen und verscheiden.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Nur zweierlei tue mir nicht; dann werde ich mich nicht vor deinem Angesicht verbergen.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Deine Hand entferne von mir, und dein Schrecken ängstige mich nicht.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 So rufe denn, und ich will antworten, oder ich will reden, und erwidere mir!
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Wie viele Missetaten und Sünden habe ich? Laß mich meine Übertretung und meine Sünde wissen!
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Warum verbirgst du dein Angesicht, und hältst mich für deinen Feind?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Willst du ein verwehtes Blatt hinwegschrecken, und die dürre Stoppel verfolgen?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Denn Bitteres verhängst du über mich, und lässest mich erben die Missetaten meiner Jugend;
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 und meine Füße legst du in den Stock, und beobachtest alle meine Pfade, grenzest dir ein die Sohlen meiner Füße;
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 da ich doch zerfalle wie Moder, wie ein Kleid, das die Motte zerfressen hat.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
