Psalm 102
1 [Gebet eines Elenden, wenn er verschmachtet und seine Klage vor Jehova ausschüttet.] Jehova, höre mein Gebet, und laß zu dir kommen mein Schreien!
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Verbirg dein Angesicht nicht vor mir am Tage meiner Bedrängnis; neige zu mir dein Ohr; an dem Tage, da ich rufe, erhöre mich eilends!
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Denn wie Rauch entschwinden meine Tage, und meine Gebeine glühen wie ein Brand.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Wie Kraut ist versengt und verdorrt mein Herz, daß ich vergessen habe, [O. denn ich habe vergessen] mein Brot zu essen.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Ob der Stimme meines Seufzens klebt mein Gebein an meinem Fleische.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Ich gleiche dem Pelikan der Wüste, bin wie die Eule der Einöden. [O. der Trümmer]
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Ich wache, und bin wie ein einsamer Vogel auf dem Dache.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Den ganzen Tag höhnen mich meine Feinde; die wider mich rasen, schwören bei mir.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Denn Asche esse ich wie Brot, und meinen Trank vermische ich mit Tränen
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Vor deinem Zorn und deinem Grimm; denn du hast mich emporgehoben und hast mich hingeworfen.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Meine Tage sind wie ein gestreckter Schatten, und ich verdorre wie Kraut.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Du aber, Jehova, bleibst auf ewig, und dein Gedächtnis [Vergl. 2. Mose 3,15] ist von Geschlecht zu Geschlecht.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Du wirst aufstehen, wirst dich Zions erbarmen; denn es ist Zeit, es zu begnadigen, denn gekommen ist die bestimmte Zeit;
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Denn deine Knechte haben Gefallen an seinen Steinen und haben Mitleid mit seinem Schutt.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Und die Nationen werden den Namen Jehovas fürchten, und alle Könige der Erde deine Herrlichkeit.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Denn Jehova wird Zion aufbauen, wird erscheinen in seiner Herrlichkeit;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Er wird sich wenden zum Gebete des Entblößten, und ihr Gebet wird er nicht verachten.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Das wird aufgeschrieben werden für das künftige Geschlecht; und ein Volk, das erschaffen werden soll, wird Jehova [Hebr. Jah] loben.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Denn er hat herniedergeblickt von der Höhe seines Heiligtums, Jehova hat herabgeschaut vom Himmel auf die Erde,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Um zu hören das Seufzen des Gefangenen, um zu lösen die Kinder des Todes;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Damit man den Namen Jehovas verkündige in Zion, und in Jerusalem sein Lob,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Wenn die Völker sich versammeln werden allzumal, und die Königreiche, um Jehova zu dienen.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Er hat meine Kraft gebeugt auf dem Wege, hat verkürzt meine Tage.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Ich sprach: Mein Gott, [El] nimm mich nicht hinweg in der Hälfte meiner Tage! -Von Geschlecht zu Geschlecht sind deine Jahre.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Du hast vormals die Erde gegründet, und die Himmel sind deiner Hände Werk.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Sie werden untergehen, du aber bleibst; und sie alle werden veralten wie ein Kleid; wie ein Gewand wirst du sie verwandeln, [O. wechseln] und sie werden verwandelt werden;
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Du aber bist derselbe, [O. er; od.: der da ist, d. h. der unveränderlich in sich selbst ewig besteht; vergl. 5. Mose 32,39; Neh. 9,6] und deine Jahre enden nicht.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Die Söhne deiner Knechte werden wohnen, [d. h. im Lande] und ihr Same wird vor dir feststehen.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
