Psaumes 22
1 Pour la fin, pour le secours du matin, psaume de David. Dieu, mon Dieu, regardez-moi: pourquoi m’avez-vous délaissé? Les paroles de mes péchés sont loin de mon salut.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Mon Dieu, je crierai pendant le jour, et vous ne m’exaucerez pas: et pendant la nuit, et ce n’est point à moi une folie.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Mais vous, vous habitez dans un sanctuaire, vous la louange d’Israël.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 C’est en vous qu’ont espéré nos pères: ils ont espéré, et vous les avez délivrés.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Vers vous ils ont crié et ils ont été sauvés: en vous ils ont espéré, et ils n’ont point été confondus.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Pour moi je suis un ver et non pas un homme; l’opprobre des hommes et l’abjection du peuple.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Tout ceux qui m’ont vu m’ont tourné en dérision: ils ont parlé du bout des lèvres, et ils ont secoué la tête.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Il a espéré dans le Seigneur, qu’il le délivre; qu’il le sauve, puisqu’il l’aime.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Cependant c’est vous qui m’avez tiré du sein de ma mère: vous êtes mon espérance depuis que je suçais les mamelles de ma mère.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 C’est sur vous que j’ai été posé, en sortant de son sein; depuis que j’étais dans les entrailles de ma mère, vous êtes mon Dieu.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Ne vous éloignez pas de moi:
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 De jeunes taureaux en grand nombre m’ont environné; des taureaux gras m’ont assiégé.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Ils ont ouvert sur moi leur gueule comme un lion ravissant et rugissant.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Je me suis épanché comme de l’eau, et tous mes os se sont déboîtés. Mon cœur est devenu au dedans de moi comme une cire qui se fond.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Ma force s’est desséchée comme un têt, et ma langue s’est attachée à mon palais; et vous m’avez conduit à la poussière de la mort.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Parce que des chiens nombreux m’ont environné; un conseil de méchants m’a assiégé: Ils ont percé mes mains et mes pieds:
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Ils ont compté tous mes os. Ils m’ont eux-mêmes considéré et regardé attentivement.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Ils se sont partagé mes vêtements, et sur ma robe ils ont jeté le sort.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Mais vous, Seigneur, n’éloignez pas votre secours de moi: voyez à ma défense.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Arrachez mon âme à l’épée à double tranchant; et mon unique de la main du chien.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Sauvez-moi de la gueule du lion; et ma faiblesse des cornes des licornes.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Je raconterai votre nom à mes frères; je vous louerai au milieu de l’assemblée.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Vous qui craignez le Seigneur, louez-le; race entière de Jacob, glorifiez-le:
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Que toute la race d’Israël le craigne, parce qu’il n’a pas méprisé ni dédaigné la supplication du pauvre; Et qu’il n’a point détourné sa face de moi, et que lorsque je criais vers lui, il m’a exaucé.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Devant vous sera ma louange dans une grande assemblée: je rendrai mes vœux en présence de ceux qui le craignent.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Les pauvres mangeront et seront rassasiés; et ils loueront le Seigneur, ceux qui le recherchent; leurs cœurs vivront dans les siècles des siècles.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Tous les confins de la terre se souviendront du Seigneur et se convertiront à lui: Et toutes les familles des nations adoreront en sa présence.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Parce qu’au Seigneur appartient le règne; et que c’est lui qui dominera sur les nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Tous les riches de la terre ont mangé et ont adoré: en sa présence tomberont tous ceux qui descendent dans la terre.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Et mon âme vivra pour lui; et ma postérité le servira.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 La génération qui doit venir sera annoncée au Seigneur; et les cieux annonceront sa justice au peuple qui naîtra, et qu’a fait le Seigneur.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
