Psaumes 137

1 Sur les fleuves de Babylone, là nous nous sommes assis, et nous avons pleuré, comme nous nous souvenions de Sion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Aux saules, au milieu d’elle, nous avons suspendu nos instruments.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Parce que là ceux qui nous avaient emmenés captifs, nous demandèrent les paroles de nos chants;

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Comment chanterons-nous un cantique du Seigneur dans une terre étrangère?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Si je t’oublie, Jérusalem, que ma main droite soit livrée à l’oubli.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Que ma langue s’attache à mon gosier, si je ne me souviens pas de toi,

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Souvenez-vous, Seigneur, des fils d’Edom au jour de Jérusalem,

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Fille malheureuse de Babylone, bienheureux celui qui te rendra la rétribution de ce que tu nous a fait!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Bienheureux celui qui saisira et brisera tes petits enfants contre la pierre!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!