Psaumes 102
1 Oraison du pauvre. Seigneur, exaucez ma prière, et que mon cri vienne jusqu’à vous.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Ne détournez pas votre face de moi; en quelque jour que je sois dans la tribulation, inclinez vers moi votre oreille.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Parce que mes jours, comme la fumée, se sont évanouis, et mes os, comme une broutille, se sont desséchés.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 J’ai été frappé comme une herbe, et mon cœur s’est flétri, parce que j’ai oublié de manger mon pain.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 À la voix de mon gémissement, mes os se sont collés à ma peau.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Je suis devenu semblable au pélican du désert; je suis devenu comme le hibou dans sa demeure.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 J’ai veillé, et je suis devenu comme un passereau solitaire sur un toit.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Durant tout le jour mes ennemis m’outrageaient, et ceux qui me louaient auparavant faisaient des imprécations contre moi.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Parce que je mangeais de la cendre comme du pain, et que je mêlais mon breuvage avec mes pleurs,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 À l’aspect de votre colère et de votre indignation, parce qu’en m’élevant vous m’avez brisé.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mes jours, comme l’ombre, ont décliné: moi, j’ai séché comme l’herbe.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Mais vous, Seigneur, vous subsistez éternellement; et votre souvenir se transmet à toutes les générations.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Vous, vous levant, vous aurez pitié de Sion; parce que le temps est venu, le temps d’avoir pitié d’elle.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Parce que ses pierres ont été agréables à vos serviteurs, et qu’à la vue de sa terre, ils seront attendris.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Et les nations révéreront votre nom, Seigneur, et tous les rois de la terre votre gloire.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Parce que le Seigneur a bâti Sion, et il sera vu dans sa gloire.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Il a jeté un regard sur la prière des humbles, et il n’a point méprisé leur demande.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Que ces choses soient écrites pour une autre génération, et le peuple qui naîtra louera le Seigneur,
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Parce que le Seigneur a jeté un regard de son lieu saint: le Seigneur a regardé du ciel sur la terre,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Afin d’entendre les gémissements des détenus dans les fers, et de délivrer les fils de ceux qu’on a mis à mort,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Afin qu’ils annoncent dans Sion le nom du Seigneur, et sa louange dans Jérusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Lorsque des peuples et des rois s’assembleront pour servir le Seigneur.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Il lui a dit dans le temps de sa force: Faites-moi connaître le petit nombre de mes jours.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Ne me rappelez pas au milieu de mes jours: à toutes les générations s’étendent vos années.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Au commencement, vous, Seigneur, vous avez fondé la terre, et les cieux sont les ouvrages de vos mains.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Pour eux, ils périront, mais vous, vous subsistez toujours; et tous, comme un vêtement, ils vieilliront. Et vous les changerez comme un habit dont on se couvre, et ils seront changés;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Mais vous, vous êtes toujours le même, et vos années ne passeront pas.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Les fils de vos serviteurs auront une habitation, et leur postérité sera dirigée à jamais.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
