< Marc 3 >
1 Jésus entra une autre fois dans la synagogue; or il s’y trouvait un homme qui avait une main desséchée.
І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
2 Et on l’observait pour voir s’il le guérirait un jour de sabbat, afin de l’accuser.
І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3 Et il dit à l’homme qui avait la main desséchée: Lève-toi, là, au milieu.
І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині.
4 Puis il demanda aux autres: Est-il permis, un jour de sabbat, de faire du bien ou du mal, de sauver une âme ou de la perdre? Mais eux gardaient le silence.
І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5 Alors les regardant avec colère, et contristé de l’aveuglement de leur cœur, il dit à cet homme: Etends ta main. Il l’étendit, et sa main devint saine.
І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6 Or les pharisiens étant sortis, tinrent aussitôt conseil contre lui avec les hérodiens, comment ils le perdraient.
І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7 Mais Jésus se retira avec ses disciples vers la mer, et une troupe nombreuse le suivit de la Galilée et de la Judée,
Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8 De Jérusalem, de l’Idumée, et d’au-delà du Jourdain; et une grande multitude des environs de Tyr et de Sidon, apprenant ce qu’il faisait, vint à lui.
і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9 Il dit alors à ses disciples de lui amener une barque, à cause de la foule, de peur qu’il n’en fût accablé
І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него.
10 Car il en guérissait beaucoup, de sorte que tous ceux qui avaient quelque mal se jetaient sur lui pour le toucher.
Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11 Les esprits impurs eux-mêmes, lorsqu’ils le voyaient, se prosternaient devant lui et criaient, disant;
А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12 Vous êtes le Fils de Dieu. Mais il leur défendait avec de grandes menaces de le révéler.
І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13 Etant monté sur la montagne, il appela à lui ceux que lui-même voulut; et ils vinrent à lui.
І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.
14 Il en établit douze pour être avec lui et pour les envoyer prêcher,
І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15 Et il leur donna le pouvoir de guérir les maladies et de chasser les démons:
і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16 D’abord Simon à qui il donna le nom de Pierre;
І дав Симонові імя Петр;
17 Puis Jacques, fils de Zébédée, et Jean son frère, auxquels il donna le nom de Boanergès, c’est-à-dire fils du tonnerre;
та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;
18 André, Philippe, Barthélemi, Matthieu, Thomas, Jacques fils d’Alphée, Thaddée, Simon le Cananéen,
та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19 Et Judas Iscariote, celui-là même qui le trahit.
та Юду Іскариодького, що зрадив Його.
20 Ils vinrent dans une maison, et la foule s’y assembla de nouveau, en sorte qu’ils ne pouvaient pas même manger du pain.
Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21 Ce qu’ayant appris, les siens vinrent pour se saisir de lui, car ils disaient: Il a perdu l’esprit.
І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22 Et les scribes, qui étaient venus de Jérusalem, disaient: Il est possédé de Béelzébub, et c’est par le prince des démons qu’il chasse les démons.
А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23 Mais Jésus les ayant appelés, leur disait en paraboles: Comment Satan peut-il chasser Satan?
І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24 Si un royaume est divisé contre lui-même, ce royaume ne peut subsister.
І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25 Et si une maison est divisée contre elle-même, cette maison ne peut subsister.
І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26 Si donc Satan s’est élevé contre lui-même, il est divisé, et il ne pourra subsister; mais il touche à sa fin.
І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому.
27 Nul ne peut entrer dans la maison du fort et ravir ce qu’il possède, s’il ne l’a lié auparavant; c’est alors qu’il pillera sa maison.
Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28 En vérité je vous le dis, tous les péchés seront remis aux enfants des hommes, même les blasphèmes par lesquels ils auront blasphémé.
Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29 Mais celui qui aura blasphémé contre l’Esprit-Saint n’en aura jamais la rémission; mais il sera coupable d’un péché éternel. (aiōn , aiōnios )
хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: (aiōn , aiōnios )
30 Parce qu’ils disaient: II est possédé d’un esprit impur.
бо казали: Духа нечистого має.
31 Cependant sa mère et ses frères vinrent; et, se tenant dehors, ils l’envoyèrent appeler.
Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32 Or la foule était assise autour de lui, et on lui dit: Voilà dehors votre mère et vos frères qui vous cherchent.
І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33 Et leur répondant, il dit: Qui est ma mère, et qui sont mes frères?
І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34 Et, regardant ceux qui étaient assis autour de lui: Voici, dit-il, ma mère et mes frères,
І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35 Car quiconque fait la volonté de Dieu, celui-là est mon frère, et ma sœur, et ma mère.
Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.