Luc 24
1 Mais le premier jour de la semaine, elles vinrent de grand matin au sépulcre, apportant les parfums qu’elles avaient préparés;
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
2 Et elles trouvèrent la pierre ôtée du sépulcre.
та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
3 Et étant entrées, elles ne trouvèrent point le corps du Seigneur Jésus.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 Or il arriva, pendant qu’en leur âme elles en étaient consternées, que près d’elles parurent deux hommes avec des robes resplendissantes.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
5 Et comme elles étaient effrayées et baissaient le visage vers la terre, ils leur dirent: Pourquoi cherchez-vous parmi les morts celui qui est vivant?
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 Il n’est pas ici, mais il est ressuscité; rappelez-vous comment il vous a parlé quand il était encore en Galilée,
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
7 Disant: Il faut que le Fils de l’homme soit livré entre les mains des hommes pécheurs, qu’il soit crucifié, et que le troisième jour il ressuscite.
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
8 Et elles se ressouvinrent de ses paroles.
І згадали вони ті слова́ Його!
9 Et revenues du sépulcre, elles annoncèrent toutes ces choses aux onze et à tous les autres.
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 Or c’étaient Marie-Madeleine, Jeanne, Marie, mère de Jacques, et les autres qui étaient avec elles, qui rapportaient ces choses aux apôtres.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
11 Et ce récit leur parut comme du délire, et ils ne les crurent pas.
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
12 Cependant Pierre, se levant, courut au sépulcre; et s’étant penché, il ne vit que les linges posés à terre, et il s’en alla, admirant en lui-même ce qui était arrivé.
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
13 Or voici que deux d’entre eux allaient ce même jour à un village nommé Emmaüs, qui était à la distance de soixante stades de Jérusalem.
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
14 Et ils s’entretenaient de tout ce qui s’était passé.
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
15 Et il arriva, que pendant qu’ils discouraient et conféraient ensemble, Jésus lui-même s’étant approché, marchait avec eux.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
16 Mais leurs yeux étaient retenus de peur qu’ils ne le reconnussent.
Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
17 Et il leur dit: Quels sont ces discours que vous tenez ainsi en marchant, et pourquoi êtes-vous tristes?
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
18 Et l’un d’eux, nommé Cléophas, répondant, lui dit: Es-tu seul si étranger dans Jérusalem, que tu ne saches point ce qui s’y est passé ces jours-ci?
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
19 Quoi? leur dit-il. Et ils répondirent: Touchant Jésus de Nazareth, qui fut un prophète puissant en œuvres et en paroles devant Dieu et devant tout le peuple:
І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
20 Et comment les princes des prêtres et nos chefs l’ont livré pour être condamné à mort et l’ont crucifié:
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
21 Pour nous, nous espérions que c’était lui qui devait racheter Israël: et cependant, après tout cela, voici déjà le troisième jour que ces choses sont arrivées.
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22 À la vérité, quelques femmes qui sont des nôtres nous ont effrayés; car étant allées avant le jour au sépulcre,
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
23 Et n’ayant point trouvé son corps, elles sont venues disant qu’elles ont vu des anges même qui disent qu’il est vivant.
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
24 Quelques-uns des nôtres sont allés aussi au sépulcre, et ont trouvé toutes choses comme les femmes l’ont dit; mais lui, ils ne l’ont pas trouvé.
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
25 Alors il leur dit: Ô insensés et lents de cœur à croire tout ce qu’ont dit les prophètes!
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
26 Ne fallait-il pas que le Christ souffrît ces choses, et entrât ainsi dans sa gloire?
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27 Et commençant par Moïse, et par tous les prophètes, il leur interprétait dans toutes les Ecritures ce qui le concernait.
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
28 Cependant ils approchèrent du village où ils allaient; et Jésus feignit d’aller plus loin.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 Mais ils le pressèrent, disant: Demeure avec nous, car il se fait tard, et déjà le jour est sur son déclin. Et il entra avec eux.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 Or il arriva, pendant qu’il était à table avec eux, qu’il prit le pain, le bénit, le rompit, et il le leur présentait.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31 Alors leurs yeux s’ouvrirent, et ils le reconnurent: et il disparut de devant leurs yeux.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
32 Et ils se dirent l’un à l’autre: Notre cœur n’était-il pas tout brûlant au dedans de nous, lorsqu’il nous parlait dans le chemin, et nous ouvrait le sens des Ecritures?
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
33 Puis se levant à l’heure même, ils retournèrent à Jérusalem, et ils trouvèrent les onze assemblés, et ceux qui étaient avec eux,
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
34 Et disant: Le Seigneur est vraiment ressuscité, et il est apparu à Simon.
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
35 Et eux, à leur tour, racontèrent ce qui leur était arrivé en chemin, et comment ils l’avaient reconnu à la fraction du pain.
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
36 Or, pendant qu’ils s’entretenaient ainsi, Jésus parut au milieu d’eux, et leur dit: Paix à vous! c’est moi: ne craignez point.
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
37 Mais eux, troublés et épouvantés, croyaient voir un esprit.
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
38 Et il leur dit: Pourquoi êtes-vous troublés, et pourquoi ces pensées s’élèvent-elles dans vos cœurs?
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
39 Voyez mes mains et mes pieds; c’est bien moi: touchez et voyez: un esprit n’a ni chair ni os, comme vous voyez que j’ai.
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
40 Et lorsqu’il eut dit cela, il leur montra ses mains et ses pieds.
І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
41 Mais eux ne croyant point encore, et étant transportés d’admiration et de joie, il dit: Avez-vous ici quelque chose à manger?
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
42 Et ils lui présentèrent un morceau de poisson rôti et un rayon de miel.
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
43 Or, lorsqu’il eut mangé devant eux, prenant les restes, il les leur donna.
І, взявши, Він їв перед ними.
44 Puis il leur dit: Voilà ce que je vous ai dit, lorsque j’étais encore avec vous: qu’il fallait que fût accompli tout ce qui est écrit de moi dans la loi de Moïse, dans les prophètes et dans les psaumes.
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
45 Alors il leur ouvrit l’esprit, pour qu’ils comprissent les Ecritures;
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
46 Et il leur dit: Il est ainsi écrit, et c’est ainsi qu’il fallait que le Christ souffrît, et qu’il ressuscitât d’entre les morts le troisième jour;
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
47 Et qu’on prêchât en son nom la pénitence et la rémission des péchés à toutes les nations, en commençant par Jérusalem.
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 Pour vous, vous êtes témoins de ces choses.
А ви свідки того́.
49 Et moi, je vais vous envoyer le don promis de mon Père. Vous, demeurez dans la ville, jusqu’à ce que vous soyez revêtus de la force d’en haut.
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
50 Puis il les mena du côté de Béthanie; et les mains levées, il les bénit.
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 Et il arriva que, pendant qu’il les bénissait, il s’éloigna d’eux, et s’éleva au ciel.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
52 Et eux, l’ayant adoré, revinrent à Jérusalem avec une grande joie.
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 Et ils étaient toujours dans le temple, louant et bénissant Dieu. Amen.
І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
