Lamentations 3
1 Je suis un homme voyant ma misère sous la verge de son indignation.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Il m’a conduit et amené dans les ténèbres et non à la lumière.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 C’est seulement contre moi qu’il tourne et retourne sa main durant tout le jour.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Il a fait vieillir ma peau et ma chair, il a brisé mes os.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Il a bâti autour de moi, et il m’a environné de fiel et de peine.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Il m’a mis dans des lieux ténébreux comme les morts éternels.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Il a bâti autour de moi, afin que je ne sorte pas; il a appesanti mes fers aux pieds.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Mais lors même que je crierais et que je prierais, il a repoussé ma prière.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Il a fermé mes voies avec des pierres de taille, il a détruit mes sentiers.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Il est devenu pour moi un ours en embuscade, un lion dans des lieux cachés.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Il a détruit mes sentiers et il m’a brisé, il m’a mis dans la désolation.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Il a tendu son arc, il m’a fait comme le but de ses flèches.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Il a lancé dans mes reins les filles de son carquois.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Je suis devenu la raillerie de tout mon peuple, leur chanson durant tout le jour.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Il m’a rempli d’amertume, il m’a enivré d’absinthe.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 Et il a brisé toutes mes dents, il m’a nourri de cendre.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Et mon âme a été éloignée de la paix, et j’ai oublié le bonheur.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 Et j’ai dit: Elle a péri, ma fin, et ce que j’espérais du Seigneur.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Souvenez-vous de ma pauvreté, et de l’excès commis contre moi, de l’absinthe et du fiel.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 J’en conserverai toujours la mémoire, et mon âme séchera en moi de douleur.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Je repasserai ces choses dans mon cœur, c’est pourquoi j’espérerai.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 C’est grâce aux miséricordes du Seigneur que nous n’avons pas été consumés; c’est parce que ses bontés n’ont pas fait défaut.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Elles se renouvellent au point du jour; votre fidélité est grande.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 Mon partage est le Seigneur, a dit mon âme; à cause de cela je l’attendrai.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 Le Seigneur est bon à ceux qui espèrent en lui, à l’âme qui le recherche.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 Il est bon d’attendre en silence le salut de Dieu.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 Il est bon à l’homme de porter un joug dès sa jeunesse.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Il s’assiéra solitaire, et il se taira, parce qu’il a mis ce joug sur lui.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Il mettra sa bouche dans la poussière, pourvoir si par hasard il y a espérance.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Il tendra la joue à celui qui le frappera, il sera rassasié d’opprobres.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Parce que le Seigneur ne rejettera pas toujours;
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Parce que s’il a rejeté, il aura aussi pitié selon la multitude de ses miséricordes.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 Car il n’a pas humilié d’après son cœur, il n’a pas rejeté les fils des hommes,
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Afin de fouler sous ses pieds tous les captifs de la terre,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Afin de faire incliner le droit de l’homme devant la face du Très-Haut.
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Perdre un homme dans son jugement, le Seigneur ne le sait pas.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Qui est celui qui a dit qu’une chose se fît, le Seigneur ne l’ayant pas commandé?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 De la bouche du Très-Haut, les maux et les biens ne sortiront-ils pas?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Pourquoi a murmuré l’homme vivant, l’homme, de la punition de ses péchés?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Scrutons nos voies, interrogeons-les, et retournons au Seigneur.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Elevons nos cœurs avec nos mains vers le Seigneur qui est dans les cieux.
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Nous, nous avons iniquement agi, et au courroux nous vous avons provoqué, c’est pour cela que vous êtes inexorable.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Vous vous êtes enveloppé dans votre fureur, et vous nous avez frappés; vous avez tué et vous n’avez pas épargné.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Vous avez mis une nuée devant vous, afin que la prière ne passe pas.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Comme une plante arrachée et rejetée, vous m’avez mis au milieu des peuples.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Tous nos ennemis ont ouvert la bouche contre nous.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 La prophétie nous est devenue effroi, lacs et ruine.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Mon œil a fait couler des courants d’eaux sur la ruine de la fille de mon peuple.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Mon œil s’est affligé, et ne s’est pas tu, de ce qu’il n’y avait point de repos,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Jusqu’à ce que le Seigneur regardât et vît des cieux.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Mon œil a tourmenté mon âme à cause de toutes les filles de ma ville.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Ils m’ont pris à la chasse comme un oiseau, mes ennemis, sans sujet.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Ma vie est tombée dans la fosse, et ils ont posé une pierre sur moi.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Des eaux se sont débordées sur ma tête; j’ai dit: Je suis perdu.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 J’ai invoqué votre nom, Seigneur, du lac le plus profond.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Vous avez entendu ma voix; ne détournez pas votre oreille de mes sanglots et de mes cris.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Vous vous êtes approché de moi un jour, quand je vous ai invoqué; vous avez dit: Ne crains pas.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Vous avez jugé, Seigneur, la cause de mon âme, rédempteur de ma vie.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Vous avez vu. Seigneur, leur iniquité contre moi; jugez leur jugement.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Vous avez vu toute leur fureur, toutes leurs pensées contre moi.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Vous avez entendu leurs outrages, Seigneur, toutes leurs pensées contre moi;
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 Les lèvres de ceux qui s’élèvent contre moi, et leurs projets contre moi tout le jour.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Quand ils sont assis, et quand ils se lèvent, voyez, je suis l’objet de leurs chansons.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 THAU. Vous leur rendrez la pareille, Seigneur, selon les œuvres de leurs mains.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 THAU. Vous leur mettrez comme un bouclier sur le cœur, la peine dont vous les accablerez.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 THAU. Vous les poursuivrez dans votre fureur, et vous les briserez sous le ciel. Seigneur.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
