Jean 12
1 Jésus donc, six jours avant la pâque, vint à Béthanie, où était mort Lazare qu’avait ressuscité Jésus.
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 On lui prépara là un souper; Marthe servait, et Lazare était un de ceux qui étaient à table avec lui.
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 Or Marie prit une livre de parfum d’un nard pur de grand prix; elle en oignit les pieds de Jésus, et les essuya avec ses cheveux, et la maison fut remplie de l’odeur du parfum.
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 Alors un de ses disciples, Judas Iscariote, qui devait le trahir, dit:
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 Pourquoi ce parfum n’a-t-il pas été vendu trois cents deniers, et n’a-t-il pas été donné aux pauvres?
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 Or il dit cela, non qu’il se souciât des pauvres, mais parce qu’il était voleur, et qu’ayant la bourse, il portait ce qu’on y mettait.
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 Jésus dit donc: Laissez-la réserver ce parfum pour le jour de ma sépulture.
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 Car, les pauvres, vous les avez toujours avec vous, mais moi, vous ne m’avez pas toujours.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 Une grande multitude de Juifs sut qu’il était là; et ils y vinrent, non à cause de Jésus seulement, mais pour voir Lazare, qu’il avait ressuscité d’entre les morts.
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 Les princes des prêtres songèrent donc à faire mourir Lazare lui-même,
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 Parce que beaucoup d’entre les Juifs se retiraient d’eux à cause de lui, et croyaient en Jésus.
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 Le lendemain, une foule nombreuse qui était venue pour la fête, ayant appris que Jésus venait à Jérusalem,
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 Prit des rameaux de palmiers, et alla au-devant de lui, criant: Hosanna, béni celui qui vient au nom du Seigneur, comme roi d’Israël!
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 Et Jésus trouva un ânon, et s’assit dessus, comme il est écrit:
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 Ne craignez point, filles de Sion, voici votre roi qui vient, assis sur le petit d’une ânesse.
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 Ses disciples ne comprirent point ceci d’abord; mais quand Jésus fut entré dans sa gloire, alors ils se souvinrent que ces choses étaient écrites de lui, et qu’ils les lui avaient appliquées.
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 Or c’est ainsi que rendait témoignage la multitude qui était avec lui lorsqu’il appela Lazare du tombeau et le ressuscita d’entre les morts.
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 C’est pour cela aussi que la foule vint au-devant de lui, parce qu’ils avaient appris qu’il avait fait ce miracle.
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 Les pharisiens se dirent donc entre eux: Voyez-vous que nous ne gagnons rien? voilà que tout le monde court après lui.
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 Or il y avait quelques gentils, de ceux qui étaient venus adorer à la fête.
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 Ceux-ci s’approchèrent de Philippe, qui était de Bethsaïde en Galilée, et ils le priaient disant: Seigneur, nous voudrions voir Jésus.
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 Philippe vint et le dit à André; puis André et Philippe le dirent à Jésus.
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 Et Jésus leur répondit, disant: L’heure est venue que le Fils de l’homme doit être glorifié.
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 En vérité, en vérité, je vous le dis, si le grain de froment, tombant sur la terre, ne meurt pas,
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
25 Il reste seul; mais s’il meurt, il porte beaucoup de fruits. Celui qui aime son âme la perdra; et celui qui hait son âme en ce monde, la conserve pour la vie éternelle. (aiōnios g166)
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
26 Si quelqu’un me sert, qu’il me suive, et où je suis, là sera aussi mon serviteur. Si quelqu’un me sert, mon Père l’honorera.
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 Maintenant mon âme est troublée. Et que dirai-je? Mon Père, délivrez-moi de cette heure. Mais c’est pour cela que je suis venu en cette heure.
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 Mon Père, glorifiez votre nom. Vint donc une voix du ciel: Je l’ai glorifié et je le glorifierai encore.
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 Or la foule qui était là et qui avait entendu disait: C’est le tonnerre. D’autres disaient: Un ange lui a parlé.
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
30 Jésus répondit et dit: Ce n’est pas pour moi que cette voix est venue, mais pour vous.
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 C’est maintenant le jugement du monde, maintenant le prince de ce monde sera jeté dehors.
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 Et moi, quand j’aurai été élevé de la terre, j’attirerai tout à moi;
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 (Or il disait cela, pour marquer de quelle mort il devait mourir.)
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
34 Le peuple lui répondit: Nous avons appris par la loi que le Christ demeure éternellement; et comment dis-tu, toi: Il faut que le Fils de l’homme soit élevé? Qui est-ce Fils de l’homme? (aiōn g165)
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
35 Jésus leur dit donc: C’est pour un peu de temps encore que la lumière est au milieu de vous. Marchez pendant que vous avez la lumière, de peur que les ténèbres ne vous surprennent; celui qui marche dans les ténèbres ne sait où il va.
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 Pendant que vous avez la lumière, croyez en la lumière, afin que vous soyez des enfants de lumière. Jésus dit ces choses, puis il s’en alla, et se cacha d’eux.
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 Mais quoiqu’il eût fait de si grands miracles devant eux, ils ne croyaient pas en lui;
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 Afin que fût accomplie la parole que le prophète Isaïe a dite: Seigneur, qui a cru à ce qu’il a entendu de nous? Et le bras du Seigneur, à qui a-t-il été révélé?
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 C’est pourquoi ils ne pouvaient croire; et parce que Isaïe a dit encore:
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 Il a aveuglé leurs yeux et endurci leurs cœurs, pour qu’ils ne voient des yeux, et ne comprennent du cœur, et qu’ils ne se convertissent, et que je ne les guérisse.
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 Isaïe a dit ces choses quand il a vu sa gloire et qu’il a parlé de lui.
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 Cependant, même parmi les chefs du peuple, beaucoup crurent en lui; mais à cause des pharisiens, ils ne le confessaient point, de peur d’être rejetés de la synagogue;
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 Car ils aimèrent la gloire des hommes plus que la gloire de Dieu.
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 Mais Jésus s’écria et dit: Qui croit en moi ne croit pas en moi, mais en celui qui m’a envoyé.
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 Et qui me voit, voit celui qui m’a envoyé.
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 Moi, la lumière, je suis venu dans le monde, afin que quiconque croit en moi ne demeure point dans les ténèbres.
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 Et si quelqu’un entend mes paroles et ne les garde point, je ne le juge pas, moi, car je ne suis pas venu pour juger le monde, mais pour sauver le monde.
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 Celui qui me méprise et ne reçoit pas mes paroles, a qui le juge: la parole que j’ai annoncée sera elle-même son juge au dernier jour.
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 Parce que je n’ai point parlé de moi-même, mais mon Père qui m’a envoyé lui-même m’a prescrit ce que je dois dire et ce dont je dois parler.
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
