Job 39
1 Est-ce que tu connais le temps de l’enfantement des chèvres sauvages dans les rochers? ou as-tu observé des biches lorsqu’elles enfantaient?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 As-tu compté les mois de leur conception, et sais-tu le temps de leur enfantement?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Elles se courbent pour mettre bas leur faon, et elles enfantent, et elles poussent des hurlements.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Leurs petits se séparent et vont au pâturage; ils sortent et ne reviennent pas vers elles.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Qui a laissé aller l’onagre libre, qui a rompu ses liens?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Je lui ai donné dans la solitude une maison, et ses lieux de retraite dans une terre de sel.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Il méprise la multitude d’une ville, et il n’entend pas le cri d’un exacteur.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Il regarde de tous côtés les montagnes, lieux de son pâturage, et il cherche tous les herbages verts.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Est-ce qu’un rhinocéros voudra te servir, ou demeurera-t-il à ton étable?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Est-ce que tu lieras un rhinocéros à tes traits, pour qu’il laboure? ou rompra-t-il les glèbes des vallons après toi?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Est-ce que tu auras confiance en sa grande force, et lui laisseras-tu tes travaux?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Est-ce que tu croiras qu’il te rendra tes semailles et qu’il remplira ton aire?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 L’aile de l’autruche est semblable aux ailes du héron et de l’épervier.
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Quand elle abandonne ses œufs sur la terre, sera-ce toi, par hasard, qui les réchaufferas dans la poussière?
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Elle oublie qu’un pied les foulera, ou que la bête des champs les écrasera.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Elle est dure pour ses petits, comme s’ils n’étaient pas les siens, elle a rendu son travail inutile, en les abandonnant, aucune crainte ne l’y obligeant.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Car Dieu l’a privée de sagesse, et ne lui a pas donné l’intelligence.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Dans l’occasion, elle élève en haut ses ailes; elle se rit du cheval et de celui qui le monte.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Est-ce que tu donneras au cheval de la force, ou environneras-tu son cou de hennissements?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Est-ce que tu le feras bondir comme les sauterelles? La gloire de ses naseaux est la terreur.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Il creuse de son sabot la terre, il s’élance avec audace; il court au-devant des hommes armés;
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Il méprise la peur, il ne cède pas au glaive.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Sur lui retentira le bruit du carquois, la lance étincellera ainsi que le bouclier.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Bouillonnant et frémissant il dévore la terre, et ne tient aucun compte du bruit de la trompette, lorsqu’elle sonne le retour.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Dès qu’il entend le clairon, il dit: Oh! il sent de loin une guerre, l’exhortation des chefs, et les cris confus d’une armée.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Est-ce par ta sagesse que l’épervier se couvre de ses plumes, étendant ses ailes vers le midi?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Est-ce à ton ordre que l’aigle s’élèvera, et placera son nid dans les lieux les plus élevés?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 C’est dans des pierres qu’il demeure, et c’est sur des rocs escarpés et des rochers inaccessibles qu’il fait son séjour.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 De là il contemple sa proie, et ses yeux voient de loin.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Ses petits lécheront le sang, et partout où est un cadavre, soudain il est présent.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
