Job 32
1 Alors ces trois hommes cessèrent de répondre à Job, parce qu’il se croyait toujours juste.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Mais Eliu, fils de Barachel, le Buzite, de la famille de Ram, s’irrita et s’indigna; or il s’irrita contre Job, de ce qu’il disait qu’il était juste devant Dieu.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Puis il s’indigna contre ses amis, de ce qu’ils n’avaient pas trouvé de réponse raisonnable contre Job, mais que seulement ils l’avaient condamné.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Ainsi Eliu attendit tant que Job parla, parce que ceux qui parlèrent étaient plus âgés que lui.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Mais lorsqu’il eut vu que les trois n’avaient pu répondre, il fut vivement irrité.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Répondant donc, Eliu, fils de Barachel, le Buzite, dit: Je suis le plus jeune, et vous, vous êtes plus âgés, c’est pourquoi, la tête baissée, je n’ai pas osé manifester mon sentiment.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Car j’espérais qu’un âge aussi avancé parlerait, et qu’une multitude d’années enseignerait la sagesse.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Mais, comme je le vois, l’Esprit est dans les hommes et l’inspiration du Tout-Puissant donne l’intelligence.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Ce ne sont pas ceux qui ont vécu longtemps qui sont sages, et ce ne sont pas les vieillards qui comprennent la justice.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 C’est pourquoi je parlerai: Ecoutez-moi, je vous montrerai, moi aussi, ma sagesse.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Car j’ai attendu vos discours; j’ai écouté pour voir quelle était votre prudence, tant que vous avez fait assaut de discours.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Et tant que je pensais que vous diriez quelque chose, j’étais attentif; mais, comme je le vois, il n’y a personne de vous qui puisse convaincre Job et répondre à ses discours.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 N’allez pas dire: Nous avons trouvé la sagesse; Dieu l’a rejeté et non un homme.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Il ne m’a rien dit, et pour moi, ce ne sera pas selon vos discours que je lui répondrai.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Ils ont été épouvantés, ils n’ont plus répondu, ils se sont ôté à eux-mêmes la parole.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Puisque donc j’ai attendu, et qu’ils n’ont point parlé; qu’ils se sont arrêtés, et qu’ils n’ont plus répondu,
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Je parlerai moi aussi pour ma part, et je montrerai ma science.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Car je suis plein de discours, et une force me presse au dedans de moi.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Voilà que mon estomac est comme un vin nouveau qui, sans air, rompt les outres neuves,
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Je parlerai et je respirerai un peu; j’ouvrirai mes lèvres.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Je ne ferai acception de personne, et je n’égalerai pas Dieu à un homme.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Car je ne sais combien de temps je subsisterai, et si dans peu mon Créateur ne m’enlèvera point.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
