Job 21
1 Mais, répondant. Job dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ecoutez, je vous prie, mes paroles, et faites pénitence.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Supportez-moi, et moi je parlerai; et après, si bon vous semble, riez de mes paroles.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Est-ce contre un homme qu’est ma dispute, pour que je ne doive pas être justement contristé?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Regardez-moi, et soyez dans l’étonnement, et mettez un doigt sur votre bouche:
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Et moi, quand je recueille mes souvenirs, je suis épouvanté, et le tremblement agite ma chair.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Pourquoi donc les impies vivent-ils, sont-ils élevés et affermis dans les richesses?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Leur race se perpétue devant eux, une troupe de leurs proches et de leurs petits enfants est en leur présence.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Leurs maisons sont sûres et paisibles, et la verge de Dieu n’est pas sur eux.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Leur génisse a conçu et n’a pas avorté; leur vache a mis bas, et elle n’a pas été privée de son fruit.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Leurs petits enfants, sortent comme les troupeaux, et leurs enfants sautent de joie au milieu de leurs jeux.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Ils tiennent en main un tambour et une harpe, et ils se réjouissent au son d’un orgue.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Ils passent leurs jours dans le bonheur, et en un moment ils descendent dans les enfers. (Sheol h7585)
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Ils ont dit à Dieu: Retire-toi de nous; nous ne voulons pas connaître tes voies.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Qui est le Tout-Puissant, pour que nous le servions? et que nous revient-il, si nous le prions?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Mais cependant, puisque leurs biens ne sont pas en leur main, que le conseil des impies soit loin de moi.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Combien de fois la lampe des impies s’éteindra, un déluge de maux leur surviendra, et Dieu leur distribuera les douleurs de sa fureur?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Ils seront comme des pailles à la face du vent, et comme de la cendre brûlante qu’un tourbillon disperse.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Dieu gardera à ses fils la douleur du père; et lorsqu’il lui aura rendu selon son mérite, alors il comprendra.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Ses yeux verront sa ruine, et il boira de la fureur du Tout-Puissant.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Car que lui importe sa maison après lui, lors même que le nombre de ses mois serait diminué de moitié?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Est-ce que quelqu’un enseignera la science à Dieu, qui juge ceux qui sont élevés?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Celui-ci meurt robuste et sain, riche et heureux.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Ses entrailles sont pleines de graisse, et ses os sont arrosés de moelle.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Mais un autre meurt dans l’amertume de l’âme, sans aucune richesse.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Et cependant ils dormiront ensemble dans la poussière, et des vers les couvriront.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Certes, je connais vos pensées et vos jugements iniques contre moi.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Car vous dites: Où est la maison d’un prince? et où sont les tabernacles des impies?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Interrogez le premier venu des passants, et vous reconnaîtrez qu’il comprend ces mêmes choses; à savoir:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Que le méchant est réservé pour le jour de perdition, et qu’il sera conduit jusqu’au jour de la fureur.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Qui le reprendra en face de sa voie? et qui lui rendra ce qu’il a fait?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Il sera conduit aux sépulcres, et il veillera au milieu du monceau des morts.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Il a été agréable au gravier du Cocyte, et il entraînera tout homme après lui, et il y a devant lui une multitude innombrable.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Comment donc me donnezvous une vaine consolation, puisqu’il a été démontré que votre réponse répugne à la vérité.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
