Jacques 2
1 Mes frères, ne joignez pas l’acception des personnes à la foi que vous avez en Notre Seigneur Jésus-Christ, le Seigneur de la gloire.
Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
2 Car s’il entre dans votre assemblée un homme ayant un anneau d’or et un vêtement splendide, et qu’il y entre aussi un pauvre mal vêtu,
Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́,
3 Et que vous arrêtiez la vue sur celui qui aie vêtement splendide, et lui disiez: Assieds-toi bien ici; tandis qu’au pauvre vous disiez: Tiens-toi là debout, où assieds-toi sur l’escabeau de mes pieds;
і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут, “а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“,
4 Ne jugez-vous pas par vous-mêmes, et ne vous faites-vous pas juges avec des pensées d’iniquité?
то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями?
5 Ecoutez, mes frères bien-aimés; Dieu n’a-t-il pas choisi les pauvres en ce monde pour être riches dans la foi, et héritiers du royaume que Dieu a promis à ceux qui l’aiment?
Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
6 Mais vous avez, vous, déshonoré le pauvre. Ne sont-ce pas les riches qui vous oppriment par leur puissance, et eux-mêmes qui vous traînent devant les tribunaux?
А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?
7 Ne sont-ce pas eux qui blasphèment le saint nom qui a été invoqué sur vous?
Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь?
8 Si cependant vous accomplissez la loi royale selon les Ecritures: Tu aimeras ton prochain comme toi-même, vous faites bien.
Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре.
9 Mais si vous faites acception des personnes, vous commettez un péché, et vous êtes condamnés par la loi comme transgresseurs.
Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці.
10 Car quiconque a gardé toute la loi, et l’a violée en un seul point, devient coupable de tous.
Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає.
11 En effet, celui qui a dit: Tu ne commettras point d’adultère, a dit aussi: Tu ne tueras point. Si donc tu ne commets pas d’adultère, mais que tu tues, tu es violateur de la loi.
Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну.
12 Parlez et agissez comme devant être jugés par la loi de la liberté.
Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі.
13 Car le jugement est sans miséricorde pour celui qui n’a pas fait miséricorde; mais la miséricorde s’élève au-dessus du jugement.
Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
14 Que servira-t-il, mes frères, que quelqu’un dise qu’il a la foi, s’il n’a point les œuvres? Est-ce que la foi pourra le sauver?
Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
15 Si un de vos frères ou une de vos sœurs sont nus, et s’ils manquent de la nourriture de chaque jour,
Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму,
16 Et qu’un de vous leur dise: Allez en paix, réchauffez-vous et rassasiez-vous, sans leur donner ce qui est nécessaire au corps, à quoi cela leur servira-t-il?
а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе?
17 Ainsi la foi, si elle n’a pas les œuvres, est morte en elle-même.
Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі!
18 Mais, dira quelqu’un: Toi, tu as la foi, et moi j’ai les œuvres; montre-moi ta foi sans les œuvres, et moi je te montrerai ma foi par mes œuvres.
Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“.
19 Tu crois qu’il n’y a qu’un Dieu, tu fais bien; mais les démons croient aussi, et ils tremblent.
Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять.
20 Or veux-tu savoir, ô homme vain, que la foi sans les œuvres est morte?
Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва?
21 Abraham, notre père, ne fut-il pas justifié par les œuvres, lorsqu’il offrit son fils Isaac sur l’autel?
Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака?
22 Tu vois que la foi coopérait à ces œuvres, et que c’est par ses œuvres que la loi fut consommée.
Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл?
23 Et ainsi fut accomplie l’Ecriture, qui dit: Abraham crut, et ce lui fut imputé à justice, et il fut appelé ami de Dieu.
І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“.
24 Vous voyez donc que c’est par les œuvres que l’homme est justifié, et non par la foi seulement.
Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?
25 De même Rahab, cette femme de mauvaise vie, n’est-ce pas par les œuvres qu’elle fut justifiée, recevant les espions et les renvoyant par un autre chemin?
Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила?
26 Car comme le corps sans l’esprit est mort, ainsi la foi elle-même sans les œuvres est morte.
Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!
