Actes 23

1 Paul, regardant fixement le conseil, dit: Hommes, mes frères, jusqu’à ce jour je me suis conduit devant Dieu en toute bonne conscience.

І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

2 Mais le prince des prêtres, Ananie, ordonna à ceux qui étaient près de lui de le frapper au visage.

Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

3 Alors Paul lui dit: Dieu te frappera, muraille blanchie. Tu sièges pour me juger selon la loi, et, contre la loi, tu ordonnes de me frapper.

Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

4 Ceux qui étaient présents dirent: Tu maudis le grand prêtre de Dieu?

А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

5 Et Paul répondit: J’ignorais, mes frères, que ce fût le prince des prêtres, car il est écrit: Tu ne maudiras point le prince de ton peuple.

І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

6 Or Paul sachant qu’une partie étaient sadducéens, et l’autre pharisiens, s’écria dans le conseil: Hommes, mes frères, je suis pharisien, fils de pharisien; c’est à cause de l’espérance et de la résurrection des morts que je suis en jugement.

І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

7 Lorsqu’il eut dit cela, il s’éleva une discussion entre les pharisiens et les saducéens, et l’assemblée fut divisée.

Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

8 Car les sadducéens disent qu’il n’y a ni résurrection, ni ange, ni esprit; les pharisiens, au contraire, confessent l’un et l’autre.

Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 Il s’éleva donc une grande clameur. Quelques-uns des pharisiens se levant, contestaient, disant: Nous ne trouvons rien de mal dans cet homme; et si un esprit ou un ange lui a parlé?

І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

10 Et comme le tumulte s’accroissait, le tribun craignant que Paul ne fût mis en pièces par ces gens-là, commanda aux soldats de descendre, de l’enlever d’au milieu d’eux, et de le conduire dans le camp.

А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

11 Mais, la nuit suivante, le Seigneur se présentant à lui, dit: Aie bon courage; car, comme tu m’as rendu témoignage à Jérusalem, il faut aussi que tu me rendes témoignage à Rome.

А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

12 Le jour étant venu, quelques-uns d’entre les Juifs s’assemblèrent, et se firent eux-mêmes anathème, disant qu’ils ne boiraient ni ne mangeraient qu’ils n’eussent tu« Paul.

А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

13 Ils étaient plus de quarante hommes qui avaient fait cette conjuration;

А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

14 Ils se rendirent auprès des princes des prêtres et des anciens, et dirent: Nous avons fait le vœu, en appelant sur nous l’anathème, de ne goûter de rien, que nous n’ayons tué Paul.

І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 Maintenant donc, vous avec le conseil, faites avertir le tribun de l’amener devant vous, comme pour savoir quelque chose de plus certain sur lui. Nous, de notre côté, nous sommes prêts à le tuer avant qu’il arrive.

Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

16 Mais ayant ouï parler de cette trahison, le fils de la sœur de Paul vint, entra dans le camp, et avertit Paul.

Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

17 Alors Paul appelant à lui un des centurions, dit: Conduisez ce jeune homme au tribun, car il a quelque chose à lui dire.

Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

18 Et le centurion le prenant avec lui, le conduisit au tribun, et dit: Le prisonnier Paul m’a prié de vous amener ce jeune homme qui a quelque chose à vous dire.

Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

19 Aussitôt le tribun, le prenant par la main, se retira à part avec lui, et lui demanda: Qu’as-tu à me dire?

І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

20 Et le jeune homme répondit: Les Juifs sont convenus de vous prier d’amener demain Paul devant le conseil, comme pour savoir quelque chose de plus certain sur lui;

А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 Mais vous, ne les croyez pas; car des embûches lui sont dressées par plus de quarante hommes d’entre eux, qui ont fait vœu de ne manger ni de boire, qu’ils ne l’aient tué; et maintenant ils sont prêts, attendant votre ordre.

Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

22 Le tribun donc renvoya le jeune homme, lui défendant de dire à personne qu’il lui eût donné cet avis.

Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

23 Puis, deux centurions appelés, il leur dit: Tenez prêts, à la troisième heure de la nuit, deux cents soldats, soixante-dix cavaliers et deux cents lances, pour aller jusqu’à Césarée,

І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

24 Et préparez des chevaux pour monter Paul, et le conduire sûrement au gouverneur Félix.

Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

25 (Car il craignit que les Juifs ne l’enlevassent et ne le tuassent, et qu’ensuite on ne l’accusât d’avoir reçu de l’argent.)

І листа написав він такого ось змісту:

26 Il écrivit en même temps une lettre conçue en ces termes: Claude Lysias à l’excellent gouverneur Félix, salut.

„Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

27 Les Juifs avaient pris cet homme, et ils allaient le tuer, lorsque, arrivant avec les soldats, je l’ai tirai de leurs mains, ayant appris qu’il était Romain;

Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

28 Et voulant savoir de quoi ils l’accusaient, je l’ai conduit dans leur conseil.

І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

29 J’ai trouvé qu’il était accusé au sujet de questions qui concernent leur loi; mais qu’il n’avait commis aucun crime digne de mort ou de prison.

Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

30 Et comme j’ai été averti des embûches qu’ils lui avaient dressées, je vous l’ai envoyé, déclarant aux accusateurs eux-mêmes, qu’ils aient à s’expliquer devant vous. Adieu.

Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

31 Ainsi, selon l’ordre qu’ils avaient, les soldats prirent Paul avec eux, et le conduisirent de nuit à Antipatride.

Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

32 Et le jour suivant, ayant laissé les cavaliers aller avec lui, ils revinrent au camp.

А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

33 Lorsque les cavaliers furent arrivés à Césarée, et qu’ils eurent remis la lettre au gouverneur, ils lui présentèrent aussi Paul.

А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 Or, quand il eut reçu la lettre, et demandé à Paul de quelle province il était; apprenant qu’il était de Cilicie:

Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 Je t’entendrai, dit-il, quand tes accusateurs seront venus. Et il ordonna de le garder dans le prétoire d’Hérode.

„Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.