Actes 20

1 Après que le tumulte eut cessé, Paul ayant appelé les disciples, et leur ayant fait une exhortation, leur dit adieu, et partit pour aller en Macédoine.

Після того, як заворушення закінчилися, Павло, зібравши учнів, підбадьорив їх і, попрощавшись із ними, пішов до Македонії.

2 Lorsqu’il eut parcouru ces contrées et fait beaucoup d’exhortations, il vint en Grèce;

Проходячи тими краями, [Павло] підбадьорював учнів багатьма словами, а потім прийшов до Греції,

3 Où, après avoir séjourné trois mois, il résolut de s’en retourner par la Macédoine, les Juifs lui ayant dressé une embuscade sur le chemin qu’il devait prendre pour se rendre par mer en Syrie.

де пробув три місяці. Коли збирався відплисти до Сирії, юдеї вчинили проти нього змову. Дізнавшись про це, він вирішив повернутися через Македонію.

4 Sopater, fils de Pyrrhus, de Bérée, l’accompagna, de même qu’Aristarque et Second, Thessaloniciens; Gaïus, de Derbe, et Timothée; Tychique et Trophime, tous deux d’Asie.

Разом із ним пішов Сопатер, син Пірра з Вереї, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай із Дервії, Тимофій, Тихик і Трохим з Азії.

5 Ceux-ci étant allés devant, nous attendirent à Troas;

Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.

6 Pour nous, après les jours des azymes, nous nous embarquâmes à Philippes, et en cinq jours nous les rejoignîmes à Troas, où nous demeurâmes sept jours.

Ми ж після днів свята Опрісноків відпливли з Филиппи й через п’ять днів прибули до них у Троаду, де провели сім днів.

7 Le premier jour de la semaine, les disciples étant assemblés pour rompre le pain. Paul, qui devait partir le lendemain, les entretenait, et il prolongea son discours jusqu’au milieu de la nuit.

Першого дня тижня ми зібралися на ламанні хліба. Павло, маючи намір наступного дня вирушити в подорож, говорив з учнями й продовжив промову до півночі.

8 Or il y avait beaucoup de lampes dans le cénacle où nous étions rassemblés.

У верхній кімнаті, де ми зібралися, було багато світильників.

9 Et un jeune homme, du nom d’Eutyque, qui était assis sur la fenêtre, était enseveli dans un profond sommeil, car Paul par lait depuis longtemps, et en traîné par le sommeil, tomba du troisième étage en bas, et fut relevé mort.

Один юнак, на ім’я Євтих, сидів на вікні. А оскільки Павло говорив довго, юнака здолав міцний сон, він похитнувся та впав із третього поверху. Коли його підняли, він був мертвий.

10 Paul étant descendu où il était, s’étendit sur lui, et, l’ayant embrassé, dit: Ne vous troublez point, car son âme est en lui.

Павло зійшов вниз, припав до нього та, обійнявши, сказав: «Не турбуйтеся, бо його душа ще в ньому».

11 Puis étant remonté et ayant rompu le pain et mangé, il leur parla encore beaucoup jusqu’au jour, et il partit ainsi.

Після цього Павло повернувся нагору, переломив хліб та їв. Він говорив із ними довго, аж до світанку, а потім вирушив у дорогу.

12 Or on ramena le jeune homme vivant, et ils en furent grandement consolés.

А хлопця привели живого, і всіх це дуже втішило.

13 Pour nous, montant sur le vaisseau, nous naviguâmes vers Asson, où nous devions reprendre Paul; car il l’avait ainsi disposé, devant lui-même aller par terre.

Ми попливли наперед кораблем до Асси, щоб звідти забрати Павла. Він сам так звелів, тому що хотів подорожувати пішки.

14 Lors donc qu’il nous eut rejoints à Asson, nous le reprîmes, et nous vînmes à Mitylène.

Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і прибули до Мітилени.

15 Et de là, naviguant, nous arrivâmes le jour suivant devant Chio; le lendemain nous abordâmes à Samos, et le jour d’après nous vînmes à Milet;

Відпливши звідти, наступного дня прибули до Хіосу; а ще через день припливли до Самоса й, пробувши день у Трогілії, назавтра дісталися до Мілета.

16 Car Paul s’était proposé de passer Ephèse sans y prendre terre, de peur d’éprouver quelque retard en Asie. Car il se hâtait, afin d’être, s’il lui eût été possible, le jour de la Pentecôte à Jérusalem.

Павло вирішив проминути Ефес і не затримуватися в Азії: він поспішав, щоб, якщо буде можливо, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.

17 Or, de Milet envoyant à Ephèse, il appela les anciens de l’Eglise.

З Мілета Павло надіслав до Ефеса й покликав пресвітерів церкви.

18 Et lorsqu’ils furent venus près de lui, et qu’ils étaient assemblés, il leur dit: Vous savez comment, dès le premier jour où je suis entré en Asie, j’ai été en tout temps avec vous,

Коли вони прийшли, він сказав їм: «Ви знаєте, як я з першого дня, відколи прийшов до Азії, був із вами весь час.

19 Servant le Seigneur en toute humilité, au milieu des larmes et des épreuves qui me sont survenues par les trames des Juifs;

Я з усією покорою та сльозами служив Господеві серед випробувань, що трапилися зі мною через змови юдеїв.

20 Comment je ne vous ai soustrait aucune des choses utiles, et que rien ne m’a empêché de vous les annoncer, et de vous les enseigner publiquement et dans les maisons,

Я не поминув нічого корисного для вас, проповідував та навчав прилюдно та по домах,

21 Prêchant aux Juifs et aux gentils la pénitence envers Dieu, et la foi en Notre Seigneur Jésus-Christ.

засвідчуючи юдеям та грекам про покаяння перед Богом та віру в Господа нашого Ісуса.

22 Et maintenant voilà que, lié par l’Esprit, je m’en vais à Jérusalem, ignorant ce qui doit m’y arriver:

І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там зі мною станеться.

23 Si ce n’est que, dans toutes les villes, l’Esprit-Saint m’atteste que des chaînes et des tribulations m’attendent à Jérusalem.

Тільки Дух Святий у кожному місті свідчить мені, кажучи, що на мене чекають кайдани та страждання.

24 Mais je ne crains rien de ces choses, et je ne regarde pas ma vie comme plus précieuse que moi, pourvu que j’accomplisse ma course et le ministère que j’ai reçu du Seigneur Jésus, de rendre témoignage à l’Evangile de la grâce de Dieu.

Але я ні про що не турбуюся й не дорожу своїм життям, тільки б мені звершити мій шлях та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, – свідчити Добру Звістку благодаті Божої.

25 Et maintenant voilà que je sais que vous ne verrez plus mon visage, vous tous au milieu desquels j’ai passé, annonçant le royaume de Dieu.

І тепер я знаю, що всі ви, між ким я ходив та проповідував Царство [Боже], більше не побачите мого обличчя.

26 C’est pourquoi je vous prends à témoins aujourd’hui que je suis pur du sang de vous tous.

Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх,

27 Car je ne me suis point refusé à vous annoncer tous les desseins de Dieu.

бо не ухилявся вам звіщати всю волю Божу.

28 Soyez donc attentifs et à vous et à tout le troupeau sur lequel Dieu vous a établis évêques, pour gouverner l’Eglise de Dieu, qu’il a acquise par son sang.

Пильнуйте себе й усю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоби пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кров’ю.

29 Car moi je sais qu’après mon départ s’introduiront parmi vous des loups ravissants, qui n’épargneront point le troupeau;

Я знаю, що після мого відходу до вас прийдуть люті вовки, які не щадитимуть отари.

30 Et que, d’au milieu de vous-mêmes, s’élèveront des hommes qui enseigneront des choses perverses, afin d’attirer les disciples après eux.

Навіть серед вас постануть люди, які почнуть спотворювати істину, щоб повести учнів за собою.

31 C’est pourquoi, veillez, retenant en votre mémoire que pendant trois ans je n’ai cessé d’avertir avec larmes chacun de vous.

Тому пильнуйте! Пам’ятайте, що я три роки вдень та вночі зі сльозами наставляв кожного з вас.

32 Et maintenant, je vous recommande à Dieu et à la parole de sa grâce, à celui qui est puissant pour édifier, et pour donner un héritage parmi tous les sanctifiés.

І тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його, яке може [вас] збудувати й дати спадщину між усіма святими.

33 Je n’ai convoité ni l’or, ni l’argent, ni le vêtement de personne, comme

Я ні від кого не жадав ні срібла, ні золота, ні одягу.

34 Vous le savez vous-mêmes; parce que, à l’égard des choses dont moi et ceux qui sont avec moi avions besoin, ces mains y ont pourvu.

Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто був зі мною.

35 Je vous ai montré en tout que c’est en travaillant ainsi qu’il faut soutenir les faibles, et se souvenir de la parole du Seigneur Jésus; car c’est lui-même qui a dit: Il est plus heureux de donner que de recevoir.

У всьому я показував вам, що, працюючи так, ми повинні допомагати немічним і пам’ятати слова Господа Ісуса: „Блаженніше давати, ніж отримувати“».

36 Lorsqu’il eut dit ces choses, il se mit à genoux, et pria avec eux tous.

Сказавши це, він став на коліна та разом з усіма помолився.

37 Et il y eut un grand pleur parmi eux tous, et se jetant au cou de Paul, ils le baisaient,

Тоді всі почали плакати й, припавши до шиї Павла, цілували його.

38 Affligés surtout de la parole qu’il avait dite, qu’ils ne devaient plus revoir son visage. Et ils le conduisirent jusqu’au vaisseau.

Найбільше всіх засмутили слова Павла про те, що вони більше не побачать його обличчя. Потім провели його до корабля.