2 Corinthiens 10

1 Et moi-même, Paul, je vous conjure par la mansuétude et la modestie du Christ, moi qui, étant présent, parais humble parmi vous, tandis qu’absent je suis plein de hardiesse,

Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.

2 Je vous prie que, quand je serai présent, je n’aie pas à user sans ménagement de cette hardiesse qu’on m’impute, à l’égard de quelques-uns qui se persuadent que nous marchons selon la chair.

Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.

3 Car, quoique vivant dans la chair, nous ne combattons pas selon la chair.

Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.

4 Les armes de notre milice ne sont point charnelles, mais puissantes en Dieu pour la destruction des remparts; détruisant les projets,

І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми

5 Et toute hauteur qui s’élève contre la science de Dieu; et réduisant en servitude toute intelligence, sous l’obéissance du Christ;

та кожну зарозумілість, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.

6 Ayant en main de quoi punir toute désobéissance, quand votre obéissance sera complète.

І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.

7 Jugez au moins des choses, selon qu’elles paraissent. Si quelqu’un se persuade à lui-même être à Jésus Christ, qu’il pense aussi en lui-même que, comme il est au Christ, il en est ainsi de nous.

Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.

8 En effet, quand je me glorifierais encore un peu plus de la puissance que le Seigneur nous a donnée pour votre édification, et non pour votre destruction, je n’en rougirais pas.

І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.

9 Et pour qu’on ne pense point que je veux vous effrayer par mes lettres;

Хай вам не здається, що я хочу залякати вас [своїми] листами.

10 Parce que, dit-on, ces lettres sont graves et fortes; mais, quand il est présent, il paraît chétif de corps et vulgaire de langage:

Адже [дехто] каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».

11 Que celui qui est dans ce sentiment considère que tels nous sommes dans le langage que nous tenons par lettres, étant absents, tels aussi nous sommes de fait, étant présents.

Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.

12 Car nous n’osons pas nous mettre au rang de plusieurs qui se recommandent eux-mêmes, ou bien nous comparer à eux; mais nous nous mesurons sur nous-mêmes, et nous nous comparons à nous-mêmes.

Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.

13 Ainsi, nous ne nous glorifierons point démesurément, mais selon la mesure du partage que Dieu nous a mesuré, mesure qui consiste à être parvenus jusqu’à vous.

Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.

14 Car nous ne dépassons pas nos limites, comme si nous n’étions pas parvenus jusqu’à vous, puisque nous sommes réellement arrivés jusqu’à vous en prêchant l’Evangile du Christ.

Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.

15 Nous ne nous glorifions donc point démesurément dans les travaux d’autrui; mais nous espérons, votre foi croissant, de grandir en vous de plus en plus selon notre partage,

Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,

16 Et même d’évangéliser au-delà de vous, sans nous faire gloire, dans le partage des autres, de ce qu’ils ont préparé.

щоби звіщати Добру Звістку поза вашими [околицями], а не хвалитися зробленим на чужому полі.

17 Que celui qui se glorifie, se glorifie dans le Seigneur.

«А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі».

18 Car ce n’est pas celui qui se recommande lui-même qui est approuvé, mais celui que Dieu recommande.

Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.