Luc 7
1 Après que Jésus eut achevé de prononcer toutes ces paroles devant le peuple qui l'écoutait, il entra dans Capernaüm.
Коли [Ісус] закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума.
2 Or, un centenier avait un serviteur malade et près de mourir, qui lui était très cher.
Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті.
3 Ayant entendu parler de Jésus, il lui envoya quelques anciens des Juifs, pour le prier de venir guérir son serviteur.
Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба.
4 Ceux-ci, étant arrivés auprès de Jésus, le priaient avec instance, en disant: Il est digne que tu lui accordes cela;
Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього,
5 car il aime notre nation, et c'est lui qui nous a fait bâtir la synagogue.
бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».
6 Alors Jésus s'en alla avec eux. Comme il approchait déjà de la maison, le centenier envoya des amis, pour lui dire: Seigneur, ne te donne pas tant de peine; car je ne mérite pas que tu entres sous mon toit.
Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах.
7 Aussi ne me suis-je pas même jugé digne d'aller auprès de toi; mais dis une parole, et mon serviteur sera guéri.
Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи [лише] слово, і одужає мій слуга.
8 Car moi-même, qui suis un homme soumis à la puissance d'autrui, j'ai sous mes ordres des soldats. Je dis à l'un: Va! Et il va; et à l'autre! Viens! Et il vient; et à mon serviteur: Fais cela! Et il le fait.
Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“– і він іде, а іншому: „Прийди!“– і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!“– і він робить».
9 Jésus, ayant entendu ces paroles, admira le centenier; et, se tournant vers la foule qui le suivait, il dit: Je vous le déclare, même en Israël je n'ai pas trouvé une aussi grande foi.
Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри».
10 Et les envoyés, de retour à la maison, trouvèrent le serviteur en bonne santé.
Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.
11 Le jour suivant, Jésus allait à une ville appelée Nain, et plusieurs de ses disciples et une grande foule faisaient route avec lui.
Наступного дня [Ісус] пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп.
12 Comme il approchait de la porte de la ville, voici qu'on emportait un mort, fils unique de sa mère qui était veuve; et il y avait avec elle un grand nombre de gens de la ville.
Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста.
13 Le Seigneur, l'ayant vue, fut touché de compassion pour elle, et il lui dit: Ne pleure pas!
Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав: «Не плач!»
14 Puis, s'étant approché, il toucha le cercueil, et ceux qui le portaient s'arrêtèrent. Alors il dit: Jeune homme, je te l'ordonne, lève-toi!
І, підійшовши, торкнувся труни, а ті, що її несли, зупинилися. Тоді [Ісус] промовив: «Юначе! Кажу тобі, встань!»
15 Le mort se mit sur son séant et commença à parler. Et Jésus le rendit à sa mère.
Мертвий піднявся, сів та почав говорити. І [Ісус] віддав його матері.
16 La crainte les saisit tous, et ils glorifiaient Dieu en disant: Un grand prophète s'est levé parmi nous, et Dieu a visité son peuple.
Усіх охопив страх, і прославляли Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився між нами!» і «Бог прийшов на допомогу своєму народові!»
17 Le bruit s'en répandit dans toute la Judée et dans tout le pays environnant.
І розійшлася ця звістка про Нього по всій Юдеї та по всій тій країні.
18 Les disciples de Jean lui rapportèrent toutes ces choses.
Учні Івана сповістили його про все це. І він, прикликавши двох своїх учнів,
19 Alors il appela deux de ses disciples et les envoya dire au Seigneur: Es-tu celui qui doit venir, ou devons-nous en attendre un autre?
надіслав їх до Господа спитати: ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?
20 Ces hommes, étant arrivés auprès de Jésus, lui dirent: Jean-Baptiste nous a envoyés vers toi pour te dire: Es-tu celui qui doit venir, ou devons-nous en attendre un autre?
Прийшовши до Нього, чоловіки сказали: ―Іван Хреститель надіслав нас до Тебе спитати: «Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?»
21 Or, à cette heure même, Jésus guérit plusieurs personnes de maladies, d'infirmités et de malins esprits, et il rendit la vue à plusieurs aveugles.
Саме тоді Він зцілив багатьох від хвороб, недуг та злих духів і багатьом сліпим дарував зір.
22 Puis il répondit: Allez rapporter à Jean ce que vous avez vu et entendu: les aveugles recouvrent la vue, les boiteux marchent, les lépreux sont nettoyés, les sourds entendent, les morts ressuscitent, l'Évangile est annoncé aux pauvres.
У відповідь Він сказав: ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.
23 Heureux celui pour qui je ne serai pas une occasion de chute!
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
24 Quand les messagers de Jean furent partis, Jésus se mit à parler de Jean à la foule, et dit: Qu'êtes-vous allés voir au désert? Un roseau agité par le vent?
Коли посланці Івана відійшли, [Ісус] почав говорити народові про Івана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?
25 Encore une fois, qu'êtes-vous allés voir? Un homme vêtu d'habits somptueux? Mais ceux qui portent des vêtements magnifiques et qui vivent dans les délices sont dans les palais des rois!
На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в м’яку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах.
26 Mais enfin, qu'êtes-vous allés voir? Un prophète? Oui, vous dis-je, et plus qu'un prophète.
То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка!
27 C'est celui dont il est écrit: «Je vais envoyer mon messager devant ta face, et il préparera ton chemin devant toi.»
Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.
28 Je vous le dis, entre ceux qui sont nés de femme, il n'y en a point de plus grand que Jean-Baptiste; toutefois, celui qui est le plus petit dans le royaume de Dieu est plus grand que lui.
Кажу вам: нема більшого за Івана серед народжених жінками, але найменший у Царстві Божому більший за нього».
29 Et tout le peuple qui l'a entendu, ainsi que les péagers, ont justifié Dieu, en se faisant baptiser du baptême de Jean.
Весь народ, а також і митники, що слухали Його, визнавши справедливість Бога, хрестились хрещенням Івана.
30 Mais les pharisiens et les docteurs de la loi, en ne se faisant pas baptiser par lui, ont rejeté le dessein de Dieu à leur égard.
А фарисеї та законники відкинули волю Божу про себе й не хрестились у нього.
31 A qui donc comparerai-je les hommes de cette génération, et à qui ressemblent-ils?
«Із ким Мені порівняти людей з цього покоління, – сказав [Ісус], – і на кого вони схожі?
32 Ils ressemblent à des enfants assis sur la place publique, et qui se disent les uns aux autres: Nous vous avons joué de la flûte, et vous n'avez pas dansé; nous avons chanté des complaintes, et vous n'avez pas pleuré.
Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи: „Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали“.
33 En effet, Jean-Baptiste est venu, ne mangeant pas de pain et ne buvant pas de vin; et vous dites: Il a un démon.
Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не п’є вина, а ви кажете: „Має демона!“
34 Le Fils de l'homme est venu, mangeant et buvant; et vous dites: Voilà un mangeur et un buveur, un ami des péagers et des pécheurs!
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників“.
35 Mais la sagesse a été justifiée par tous ses enfants.
Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».
36 L'un des pharisiens pria Jésus de prendre un repas chez lui. Étant donc entré dans la maison du pharisien, Jésus se mit à table.
Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, [Ісус] сів за стіл.
37 Or, voici qu'une femme de la ville, qui était de mauvaise vie, ayant appris qu'il était à table dans la maison du pharisien, apporta un vase d'albâtre plein de parfum.
І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром
38 Et, se tenant en arrière, aux pieds de Jésus, en pleurant, elle se mit à lui arroser les pieds de ses larmes et à les essuyer avec ses cheveux; elle lui baisait les pieds et les oignait avec le parfum.
та, припавши до ніг [Ісуса] ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром.
39 Le pharisien qui avait invité Jésus, voyant cela, dit en lui-même: Si cet homme était prophète, il saurait qui est cette femme qui le touche, et que c'est une femme de mauvaise vie.
Побачивши це, фарисей, який запросив [Ісуса], подумав собі: ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця.
40 Alors Jésus, prenant la parole, lui dit: Simon, j'ai quelque chose à te dire. Simon lui répondit: Maître, parle!
Тоді Ісус звернувся до нього: ―Симоне, маю тобі щось сказати! Той відповів: ―Говори, Учителю!
41 Un créancier avait deux débiteurs: l'un lui devait cinq cents deniers, l'autre cinquante.
У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший – п’ятдесят.
42 Et comme ils n'avaient pas de quoi payer, il leur remit à tous deux leur dette. Lequel des deux l'aimera le plus?
Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше?
43 Simon répondit: J'estime que c'est celui à qui il a le plus remis. Jésus lui dit: Tu as bien jugé.
Симон відповів: ―Я думаю, що той, якому більше простив. [Ісус] відповів: ―Правильно ти розсудив.
44 Puis se tournant vers la femme, il dit à Simon: Tu vois cette femme? Je suis entré dans ta maison. et tu ne m'as pas donné d'eau pour mes pieds; mais elle les a arrosés de ses larmes et les a essuyés avec ses cheveux.
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх.
45 Tu ne m'as pas donné de baiser; mais elle, depuis qu'elle est entrée, n'a cessé de me baiser les pieds.
Ти не привітав Мене поцілунком, а вона, відколи Я зайшов, не перестає цілувати Мої ноги.
46 Tu n'as pas oint ma tête d'huile; mais elle a oint mes pieds de parfum.
Ти не намастив Моєї голови олією, а вона миром намастила Мої ноги.
47 C'est pourquoi, je te le déclare, ses péchés, qui sont en grand nombre, lui sont pardonnés; car elle a beaucoup aimé. Mais celui à qui on pardonne peu, aime peu.
Тому кажу тобі: прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить.
48 Puis il dit à la femme: Tes péchés te sont pardonnés.
[Потім Ісус] промовив до неї: ―Прощаються гріхи твої!
49 Ceux qui étaient à table avec lui se mirent à dire en eux-mêmes: Quel est celui-ci, qui même pardonne les péchés?
А всі, хто сидів із Ним за столом, почали думати про себе: «Хто Він такий, що й гріхи прощає?»
50 Mais il dit à la femme: Ta foi t'a sauvée; va en paix.
Він же сказав жінці: ―Віра твоя спасла тебе, іди з миром.
