Actes 27
1 Lorsqu'il fut décidé que nous partirions pour l'Italie, on remit Paul et quelques autres prisonniers à un centurion de la cohorte Augusta, nommé Julius.
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
2 Montés à bord d'un navire d'Adramyttium qui devait faire escale dans les ports de la province d'Asie, nous prîmes la mer; un Macédonien de Thessalonique, Aristarque, était avec nous.
І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
3 Le second jour nous arrivions à Sidon, et Julius, qui traitait Paul avec beaucoup de douceur, lui permit d'aller visiter ses amis et de recevoir leurs soins.
А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
4 Partis de là, nous suivîmes les côtes de l'île de Chypre, parce que les vents étaient contraires,
А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
5 et, après avoir traversé la mer qui baigne la Cilicie et la Pamphylie, nous abordâmes à Myrra en Lycie.
Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
6 Là le centurion, ayant trouvé un navire alexandrin qui faisait voile pour l'Italie, nous fit monter à son bord.
І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
7 Après plusieurs jours d'une navigation très lente, nous arrivions à grand'peine à la hauteur de Cnide. Le vent ne nous permettant pas d'aborder, nous suivîmes les côtes de l'île de Crète dans la direction du cap Salmoné.
І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
8 Après l'avoir doublé, non sans difficulté, nous arrivâmes à un endroit appelé Les Bons-Ports, près de la ville de Lasa.
І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
9 Il s'était écoulé un temps considérable, et la navigation devenait dangereuse, l'époque du Grand Jeûne étant déjà passée.
А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
10 Paul alors donna son avis. «Je prévois, dit-il, de sérieuses avaries et de grands dangers, non seulement pour la cargaison et pour le bateau, mais pour nos personnes mêmes, si nous continuons notre voyage.»
говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
11 Mais le centurion avait plus de confiance en ce que disaient le capitaine et le pilote qu'en ce que disait Paul.
Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
12 D'ailleurs le port n'était pas bon pour hiverner, et l'avis général fut d'en repartir et de tâcher de gagner, pour y passer l'hiver, Phénix, port de Crète, exposé au sud-ouest et au nord-ouest.
А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
13 Comme il soufflait une brise du sud, on crut le moment favorable, on leva l'ancre et on se mit à longer de près les côtes de Crète.
А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14 Mais, tout à coup, un des ouragans, appelés Euraquilon, vint s'abattre sur l'île.
Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
15 Le navire entraîné fut hors d'état de tenir tête au vent; on céda; on fut emporté.
А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
16 Comme nous passions sous une petite île appelée Clandé, nous parvînmes, mais non sans peine, à manoeuvrer la chaloupe.
І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
17 On s'en servit pour prendre quelques précautions et entourer le navire de câbles. Puis, comme on craignait d'être jeté sur les Syrtes, on plia les vergues et on s'abandonna au vent.
Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
18 Le second jour, la tempête était toujours aussi forte, et on, jeta à la mer tout le chargement;
А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
19 le troisième, nous nous débarrassions nous-mêmes du mobilier du navire.
а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
20 On ne vit pas le soleil, on n'aperçut pas une seule étoile pendant plusieurs jours, et la tempête restant toujours aussi affreuse, tout espoir de salut nous fut dès lors interdit.
А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
21 Comme depuis longtemps personne n'avait pris de nourriture, Paul parut au milieu de tous et dit: «Il aurait fallu écouter mon conseil et ne pas partir de l'île de Crète; vous auriez évité ce désastre et cette perte.
А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22 Mais maintenant je vous invite à prendre courage; aucun de vous ne périra; le navire seul sera perdu.
А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
23 Car cette nuit m'est apparu un ange du Dieu auquel j'appartiens et que j'adore,
Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
24 et il m'a dit: «Ne crains rien, Paul! tu dois comparaître devant l'Empereur, et Dieu t'accorde la vie de tous ceux qui naviguent avec toi.»
та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
25 Ayez donc bon courage; car j'ai cette foi en Dieu, qu'il en sera comme il m'a été dit.
Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
26 Il faut que nous soyons jetés sur une île.»
І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
27 La quatorzième nuit que nous étions ainsi ballottés sur l'Adriatique, vers le milieu de cette nuit, les matelots crurent au voisinage de la terre.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
28 Ils jetèrent la sonde, et trouvèrent vingt brasses; un peu après ils la jetèrent encore, et trouvèrent quinze brasses:
І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
29 ils craignirent d'aller donner sur des récifs; quatre ancres furent alors jetées de la poupe et chacun attendit le jour avec anxiété.
І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
30 Comme les matelots cherchaient à s'échapper du navire et mettaient la chaloupe à la mer sous prétexte de jeter les ancres de l'avant,
А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
31 Paul dit au centurion et aux soldats: Si ces hommes ne restent pas à bord vous ne pouvez être sauvés.»
то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
32 Les soldats coupèrent alors les cordes de la chaloupe et la laissèrent tomber.
Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
33 Paul, en attendant le jour, conseilla à tous de prendre de la nourriture. «C'est aujourd'hui le quatorzième jour, dit-il, que vous passez dans l'attente, à jeun, sans rien prendre.
А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
34 Je vous conseille donc de manger; cela est nécessaire à votre salut; aucun de vous ne perdra un cheveu de sa tête.»
Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
35 En disant cela, il prit du pain, le rompit, en rendant grâces à Dieu devant tous, et se mit à manger.
А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
36 Tous reprirent alors courage et mangèrent aussi.
Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
37 Nous étions en tout deux cent soixante-seize à bord
А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
38 Quand on eut fini, on allégea encore le navire en jetant tout le blé à la mer.
І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
39 Lorsque le jour parut, personne ne reconnut la terre, mais on entrevoyait une baie avec une plage et on résolut d'essayer d'y mettre le navire à l'abri.
А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
40 On coupa donc les câbles des ancres qu'on laissa se perdre dans la mer, on lâcha les amarres des gouvernails, on hissa la voile d'artimon qu'on offrit au vent et on gouverna vers la plage.
Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
41 On tomba sur une langue de terre battue des deux côtés par la mer; là, le navire échoua. La proue, qui s'était enfoncée dans le sable, resta immobile; la poupe, au contraire, se disloquait à chaque coup de mer.
Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
42 Les soldats proposèrent alors de tuer les prisonniers de peur qu'ils ne s'échappassent à la nage.
Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
43 Mais le centurion, qui voulait sauver Paul, les empêcha de le faire; il ordonna à ceux qui savaient nager de se jeter les premiers à l'eau et de gagner la terre;
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
44 aux autres de se mettre sur des planches, sur des épaves de toutes sortes; et c'est ainsi que tous réussirent à se sauver à terre.
а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
