Psaumes 77
1 Au maître chantre préposé aux Jeduthunites. Cantique d'Asaph. Ma voix s'élève à Dieu, et je prie; ma voix s'élève à Dieu, ô qu'il m'écoute!
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 Dans mon jour d'angoisse je cherche le Seigneur; la nuit mes mains sont tendues, et ne se lassent point; mon âme repousse la consolation.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Je pense à Dieu, et je gémis, je réfléchis, et mon esprit se voile. (Pause)
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Tu tiens mes paupières éveillées, je suis agité, et je ne puis parler.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Je repasse les jours de jadis, les années d'autrefois,
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 je me rappelle mes chants de la nuit, je réfléchis en mon cœur, et mon esprit cherche.
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 Le Seigneur rejettera-t-Il à jamais, ne sera-t-Il plus désormais propice?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Pour toujours sa grâce a-t-elle cessé, en est-ce fait de la promesse à perpétuité?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Dieu a-t-Il oublié la pitié, et dans sa colère arrêté le cours de ses compassions? (Pause)
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Et je dis: Voici ce qui me fait souffrir: la droite du Très-haut n'est plus la même…
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Je veux rappeler les actes de l'Éternel; car je me rappelle tes miracles d'autrefois;
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 et je veux méditer sur toutes tes œuvres, et considérer tes hauts faits.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 O Dieu, ta voie est sainte; quel Dieu est grand comme Dieu?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Tu es le Dieu qui fais des miracles! Tu as manifesté ta puissance parmi les peuples.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 De ton bras tu délivras ton peuple, les enfants de Jacob et de Joseph. (Pause)
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Les eaux t'ont vu, ô Dieu, les eaux t'ont vu, et ont tremblé, et les flots ont été ébranlés.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Les nuages ont épandu les eaux, et les nues ont fait entendre une voix, et tes flèches volèrent.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 Ton tonnerre éclata en roulements, les éclairs illuminèrent le monde. La terre s'émut et trembla.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 La mer fut ton chemin, et les grandes eaux, tes sentiers; et l'on ne put reconnaître tes traces.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Comme un troupeau tu conduisis ton peuple, par les mains de Moïse et d'Aaron.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
