Psaumes 104
1 Mon âme, bénis l'Éternel! Éternel, mon Dieu, tu es très grand, tu es revêtu de splendeur et de majesté!
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Il s'enveloppe de lumière comme d'un vêtement, Il déploie les Cieux comme une tenture;
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Il élève sur les eaux le haut de sa demeure, Il fait des nuées son char, Il s'avance sur les ailes du vent.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Il fait des vents ses messagers, et ses ministres, du feu enflammé.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Il assit la terre sur ses bases, elle est inébranlable pour toujours, pour jamais.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Tu l'avais couverte de l'abîme comme d'un manteau, les eaux se tenaient sur les montagnes;
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 à ta menace elles ont fui, à la voix de ton tonnerre elles ont reculé:
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 les montagnes montèrent, les vallées descendirent à la place que tu leur assignas.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Tu posas des limites qu'elles ne franchiraient plus, afin qu'elles ne vinssent plus recouvrir la terre.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Tu fais jaillir des sources pour former les ruisseaux; ils s'écoulent entre les montagnes;
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 ils abreuvent toutes les bêtes des champs, les onagres y étanchent leur soif.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Sur leurs bords séjournent les oiseaux du ciel, entre les rameaux ils font entendre leur voix.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Du haut de sa demeure Il arrose les montagnes, et la terre se rassasie du fruit de tes œuvres.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Il fait croître l'herbe pour les quadrupèdes, et les plantes pour le service de l'homme, tirant ainsi le pain du sein de la terre;
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 et le vin qui réjouit le cœur de l'homme, et, plus que l'huile, fait resplendir son visage; et le pain qui fortifie le cœur de l'homme.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Les arbres de l'Éternel sont rassasiés, les cèdres du Liban qu'il a plantés,
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 où viennent nicher les oiseaux, la cigogne, qui habite les pins.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Les hautes montagnes sont pour les bouquetins, et les rochers sont l'asile des gerboises.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Il créa la lune pour marquer les temps; le soleil connaît son couchant.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Tu fais l'obscurité, et il est nuit: alors toutes les bêtes des forêts sont en mouvement;
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 les jeunes lions rugissent après la proie, et demandent à Dieu leur pâture.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Le soleil se lève: ils se retirent, et vont reposer dans leurs tanières.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 L'homme se rend à son travail, et à son labour jusques au soir.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Que tes œuvres sont nombreuses, ô Éternel! Tu les as toutes faites avec sagesse; la terre est pleine de tes richesses.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Dans cette mer grande et vaste fourmillent sans nombre des animaux petits et grands.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Là circulent les navires, le Léviathan que tu formas pour s'y jouer.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Tous ils s'attendent à toi, pour que tu leur donnes la nourriture en son temps.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Tu leur donnes, ils recueillent; tu ouvres ta main, ils se rassasient de biens.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Tu caches ta face, ils sont éperdus; tu leur retires le souffle, ils expirent et rentrent dans leur poudre.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Tu émets ton souffle, ils sont créés, et tu renouvelles la face de la terre.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 La gloire de l'Éternel demeure à jamais; l'Éternel se réjouit de ses œuvres.
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Il regarde la terre, et elle tremble; Il touche les montagnes, et elles sont fumantes.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Je veux chanter l'Etemel, tant que je vivrai, célébrer mon Dieu, tant que je serai.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Que mes chants lui soient agréables! Je fais mes délices de l'Éternel.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Que les pécheurs disparaissent de la terre, et que les impies cessent d'être! Mon âme, bénis l'Éternel! Alléluia!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
