< Proverbes 5 >
1 Mon fils, fais attention à ma sagesse, et prête l'oreille à ma prudence,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 pour garder les bonnes pensées, et conserver le jugement sur tes lèvres,
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Car les lèvres de l'étrangère distillent du miel, et son palais est plus onctueux que l'huile;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 mais sa fin est plus amère que l'absinthe, elle est aiguë comme l'épée à deux tranchants.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
5 Ses pieds descendent au séjour de la mort, et ses pas aboutissent aux Enfers. (Sheol )
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol )
6 Pour que tu ne prennes point garde au chemin de la vie, ses voies s'égarent, et tu ne le sais pas.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Et maintenant, mes fils, écoutez-moi, et ne vous écartez pas des paroles de ma bouche.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Prends ta route loin d'elle, et ne t'approche pas de la porte de sa maison,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 pour que tu ne livres pas à d'autres la fleur de tes jours, ni tes années à l'homme cruel;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 pour que des étrangers ne se rassasient pas de ton bien, et que le fruit de ton labeur n'aille pas en maison étrangère;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 pour que tu n'aies pas à gémir sur ta fin, quand ta chair et ton corps auront dépéri,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 disant: Comment ai-je pu haïr la discipline? comment mon cœur a-t-il repoussé la correction?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 et n'écoutai-je point la voix de mes maîtres, et ne prêtai-je point l'oreille à mes instituteurs?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Peu s'en faut que je ne sois tombé dans tous les maux au milieu du peuple et de l'assemblée.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bois l'eau de ta citerne, et celle qui coule de ta fontaine:
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 sinon tes sources se répandront au dehors, et comme des ruisseaux couleront sur les places;
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 ils seront pour toi seul, et non pour des étrangers en même temps que pour toi.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Que ta source soit bénie, et fais ton bonheur de la femme de ta jeunesse,
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 biche aimable, gazelle gracieuse: que son sein t'enivre toujours, et de son amour sois constamment épris!
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Et pourquoi t'éprendrais-tu, mon fils, d'une étrangère, et embrasserais-tu le sein d'une inconnue?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Car les voies de l'homme sont découvertes devant Dieu, et Il observe tous ses sentiers.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 L'impie se prend dans ses propres péchés, et il est retenu par les lacs de son iniquité.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Il mourra faute de discipline, et sa grande folie lui donnera le vertige.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!