Proverbes 16
1 A l'homme de former des plans en son cœur; mais à Dieu d'exaucer ce qu'exprime la langue.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Toutes les voies d'un homme sont pures à ses yeux; mais l'Éternel pèse les cœurs.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Repose-toi sur Dieu de tes affaires, et tes plans seront assurés.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 L'Éternel a fait toutes choses pour leur fin; ainsi, l'impie pour le jour du malheur.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Tout orgueilleux est pour l'Éternel une abomination; en aucun temps il ne demeure impuni.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 L'amour et la fidélité expient la faute, et la crainte de l'Éternel fait fuir le mal.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Si l'Éternel est favorable à la voie d'un homme, Il réconcilie même ses ennemis avec lui.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Mieux vaut peu avec la justice, qu'un gros revenu avec l'iniquité.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 L'homme en son cœur se trace sa voie; c'est l'Éternel qui dirige sa marche.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Les lèvres du roi prononcent des oracles; et, quand il juge, sa bouche n'est point inique.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Le poids et la balance justes viennent de l'Éternel; Il a fait toutes les pierres qu'on a dans sa bourse.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Les rois auront horreur de faire le mal; car par la justice un trône est affermi.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Les bonnes grâces du roi seront pour les lèvres vraies, et celui qui parle sincèrement, aura son amour.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Colère de roi, messages de mort: aussi le sage la calmera.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 Un regard riant du roi donne la vie, et sa faveur est comme un nuage pluvieux du printemps.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Combien la possession de la sagesse vaut mieux que l'or! et que la possession de la sagesse est préférable à l'argent.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 La voie des gens de bien, c'est de fuir le mal; il préserve sa vie celui qui surveille ses voies.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 L'orgueil précède la ruine, et la présomption, la chute.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Mieux vaut vivre humble avec les pauvres, que de partager le butin avec les superbes.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Qui dans les affaires agit sensément, trouve le bonheur; et heureux qui se confie dans l'Éternel!
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 L'homme au cœur sage est appelé sensé, et l'aménité des paroles avance l'instruction.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 La prudence pour qui l'a est une source de vie; les insensés sont punis par leur propre folie.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Le cœur du sage rend sa bouche sensée, et par ses discours avance l'instruction.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Les discours gracieux sont des rayons de miel, doux au cœur, restaurants pour le corps.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Telle voie semble droite à l'homme; mais elle aboutit au chemin de la mort.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 La faim du travailleur travaille pour lui, car sa bouche lui en impose la charge.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 L'homme dangereux prépare le malheur, et sur ses lèvres il y a comme un feu qui brûle.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 L'homme tortueux excite les divisions; et le rapporteur désunit les intimes.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 L'homme qui veut nuire, séduit son prochain, et l'engage dans une voie qui n'est pas la bonne;
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 il ferme les yeux pour méditer la fraude, il serre les lèvres… il a consommé le crime.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Les cheveux blancs sont une couronne d'honneur; c'est sur le chemin de la justice qu'on la trouve.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 L'homme patient est supérieur au héros, et celui qui a l'empire de son âme, au preneur de villes.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 On jette le sort dans le pan de la robe; mais sa décision vient de l'Éternel.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
