Luc 23
1 Et s'étant soulevés en foule ils le conduisirent devant Pilate.
І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 Or ils se mirent à l'accuser en disant: « Nous avons trouvé celui-ci occupé à soulever notre nation, et empêchant de payer des impôts à l'empereur, et disant qu'il est lui-même Christ roi. »
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 Or Pilate l'interrogea en disant: « Tu es le roi de Juifs? »
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 Et il lui répliqua: « C'est toi qui le dis. » Or Pilate dit aux grands prêtres et à la foule: « Je ne trouve rien de coupable chez cet homme. »
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 Mais ils insistaient, en disant: « Il agite le peuple, en enseignant dans toute la Judée, ayant même commencé par la Galilée jusques ici. »
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 A ces mots Pilate demanda: « L'homme est-il Galiléen? »
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 Et ayant appris qu'il était de la juridiction d'Hérode, il le renvoya devant Hérode, qui se trouvait aussi à Jérusalem en ces jours-là.
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 Or Hérode en voyant Jésus fut dans une grande joie, car dès longtemps il désirait le voir, à cause de ce qu'il avait ouï dire sur son compte, et il espérait voir quelque miracle opéré par lui.
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 Or il lui faisait subir un long interrogatoire, mais il ne répondait rien,
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 tandis que les grands prêtres et les scribes étaient là qui l'accusaient sans relâche.
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 Or, après qu'Hérode l'eut insulté et bafoué avec ses soldats, il le revêtit d'un brillant costume et le renvoya à Pilate.
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 Or Hérode et Pilate devinrent ce jour même mutuellement amis, car auparavant il existait entre eux une inimitié réciproque.
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 Cependant Pilate, ayant convoqué les grands prêtres et les chefs, et le peuple,
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 leur dit: « Vous m'avez amené cet homme comme soulevant le peuple, et voici, après l'avoir examiné en votre présence, je ne l'ai, pour mon compte, trouvé coupable d'aucune des choses dont vous l'accusez;
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 mais Hérode non plus, car il nous l'a renvoyé; et voici, il n'a rien fait qui soit digne de mort.
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 Après l'avoir donc fait châtier je le relâcherai. » [
Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 Il était obligé de leur relâcher lors d'une fête un prisonnier.]
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 Mais ils s'écriaient en foule: « Fais périr celui-ci, mais relâche-nous Barabbas. »
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 Cet homme avait été mis en prison à cause d'une sédition survenue dans la ville et d'un meurtre.
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 Mais Pilate s'adressa derechef à eux, parce qu'il désirait relâcher Jésus;
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 mais ils répondaient par des cris en disant: « Crucifie, crucifie-le. »
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 Or il leur dit pour la troisième fois: « Eh! quel mal a fait cet homme? Je n'ai rien trouvé en lui qui mérite la mort; après l'avoir donc fait châtier je le relâcherai. »
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 Mais ils insistaient en demandant à grands cris qu'il le crucifiât, et leurs cris prenaient le dessus,
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 et Pilate prononça que leur requête était accordée;
І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 et il leur relâcha celui qui avait été mis en prison pour sédition et pour meurtre, lequel ils réclamaient, tandis qu'il leur livra Jésus pour en faire ce qu'ils voulaient.
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 Et comme ils l'emmenaient, ils se saisirent d'un certain Simon de Cyrène qui venait des champs, et ils le chargèrent de la croix pour la porter derrière Jésus.
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 Or une nombreuse multitude de peuple le suivait, ainsi que beaucoup de femmes qui s'affligeaient et se lamentaient sur lui.
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 Mais s'étant retourné vers elles, Jésus dit: « Filles, de Jérusalem, ne pleurez pas sur moi; mais pleurez sur vous et sur vos enfants,
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 car voici, des jours viennent où l'on dira: Heureuses les stériles, et les ventres qui n'ont point enfanté, et les mamelles qui n'ont point nourri!
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 Alors on commencera à dire aux montagnes: Tombez sur nous! et aux coteaux: Cachez-nous!
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 Car si on fait ces choses à du bois vert, qu'adviendra-t-il à celui qui est sec? »
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 Or on emmenait aussi deux autres malfaiteurs pour être mis à mort avec lui.
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 Et lorsqu'ils furent arrivés à l'endroit appelé Crâne, ils le crucifièrent là avec les malfaiteurs, l'un à droite et l'autre à gauche.
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 Or se partageant ses vêtements, ils tirèrent au sort.
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 Et le peuple se tenait là à regarder; mais les chefs aussi se moquaient en disant: « Il en a sauvé d'autres, qu'il se sauve lui-même, s'il est le Fils, le Christ élu de Dieu! »
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 Les soldats s'avançant le bafouèrent aussi, en lui offrant du vinaigre,
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 et en disant: « Si tu es le roi des Juifs, sauve-toi toi-même. »
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 Et il y avait encore au-dessus de lui pour inscription: Celui-ci est le roi des Juifs.
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 Or l'un des malfaiteurs pendus l'injuriait, en disant: « N'est-ce pas toi qui es le Christ? Sauve-toi toi-même et nous aussi! »
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 Mais l'autre prenant la parole le réprimandait en disant: « Ne crains-tu point Dieu, car tu subis la même condamnation?
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Et quant à nous, ce n'est que justice, car nous recevons ce que méritent les choses que nous avons faites, tandis que celui-ci n'a rien fait de criminel. »
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 Et il disait à Jésus: « Souviens-toi de moi quand tu seras entré dans ton royaume. »
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 Et il lui dit: « En vérité je te le déclare, aujourd'hui tu seras avec moi dans le paradis. »
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 Et il était déjà environ la sixième heure, et des ténèbres survinrent sur toute la terre jusques à la neuvième heure,
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 car le soleil s'éclipsait; et le rideau du sanctuaire se déchira par le milieu.
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 Et Jésus parlant à haute voix, dit: « Père, c'est en Tes mains que je remets mon esprit! » Or en disant cela, il expira.
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
47 Mais le centurion, voyant ce qui était advenu, glorifiait Dieu en disant: « Cet homme-ci était réellement juste. »
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 Et toute la foule qui était venue là pour ce spectacle, ayant vu ce qui s'était passé, s'en retournait en se frappant la poitrine.
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 Mais tous ceux de sa connaissance se tenaient dans l'éloignement, ainsi que les femmes qui l'accompagnaient depuis la Galilée, et elles contemplaient ces choses.
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 Et voici, un homme nommé Joseph, qui était sénateur, homme bon et juste,
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 lequel n'avait point connivé à leur décision et à leur conduite, originaire d'Arimathée, ville des Juifs, qui attendait le royaume de Dieu…
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 cet homme s'étant rendu auprès de Pilate réclama le corps de Jésus,
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 et l'ayant descendu il l'enveloppa d'un linceul et le déposa dans un sépulcre taillé dans le roc, où personne n'avait encore été mis.
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 Et c'était le jour de la préparation, et le sabbat allait commencer.
День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 Or les femmes qui étaient venues avec lui de Galilée s'approchèrent pour regarder le sépulcre et la manière dont son corps y avait été déposé;
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 et s'en étant retournées elles préparèrent des aromates et des parfums. Et pendant le sabbat elles demeurèrent en repos, selon la loi,
Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
