< Job 6 >

1 Et Job reprit et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ah! qu'on pèse, qu'on pèse mon tourment! et qu'on mette mon malheur dans la balance aussi!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 car sur le sable des mers il l'emporte en grandeur: de là mes paroles outrées!
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Car je porte sur moi les flèches du Tout-puissant, de leur poison mon cœur est abreuvé; les terreurs de Dieu m'ont cerné.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 L'onagre brait-il auprès de la verdure? Le taureau mugit-il auprès de son fourrage?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Mange-t-on ce qui est insipide, sans sel? Le blanc de l'œuf a-t-il une saveur?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Mon âme refuse d'y toucher, et c'est comme une pourriture qui infecte mon pain.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 O, si mon vœu pouvait s'accomplir, et si Dieu remplissait mon souhait!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 S'il plaisait à Dieu de m'écraser, d'étendre sa main, et de me retrancher!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Ainsi j'aurais encore une consolation, et une joie dans les maux qu'il ne m'épargne pas, car je n'ai point renié la parole du Dieu Saint.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Qu'est-ce que ma force pour attendre? et qu'est-ce que ma fin, pour patienter?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Ma force est-elle la force de la pierre? mon corps est-il d'airain?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Par moi-même ne suis-je pas sans ressources, et le secours n'est-il pas refoulé loin de moi?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 A l'affligé son ami doit de l'affection, sinon il dépouille la crainte du Tout-puissant.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mes frères sont perfides comme le torrent, comme les eaux des ravins, qui tarissent,
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 que troublent les glaces, où s'enfonce la neige,
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 qui, au temps de leur baisse, se dissipent, et, quand vient la chaleur, leur lit se trouve à sec.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Les caravanes s'écartent de leur route, s'avancent dans le désert, et périssent;
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 là portent leurs regards les caravanes de Théma, là les voyageurs de Séba placent leur espérance;
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 ils ont honte d'avoir eu confiance, ils y arrivent, et sont confus.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 De même vous n'êtes rien, vous voyez la terreur, et tremblez.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Est-ce que j'ai dit: Donnez-moi! et avec vos biens, gagnez-moi la faveur!
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 et tirez-moi de la main de l'ennemi, et de la main des furieux rachetez-moi?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Instruisez-moi! je veux me taire, et faites-moi sentir en quoi j'ai failli!
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Quelle force dans le langage de la vérité! mais que démontrent vos remontrances?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Est-ce des discours que vous pensez à reprendre? mais on livre au vent les propos du désespoir.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Oui, sur l'orphelin vous jetez le filet, et vous creusez la fosse devant votre ami.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Mais ici, veuillez me regarder! et vos yeux vous diront si je suis un menteur.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Revenez donc! qu'il n'y ait pas injustice! revenez! j'ai encore raison sur ce point.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 L'injustice est-elle sur ma langue, et mon palais ne distingue-t-il pas ce qui est mauvais?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

< Job 6 >