Job 31

1 J'avais fait un pacte avec mes yeux… Comment les eussé-je arrêtés sur une vierge?

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 Et quel sort d'en haut Dieu m'eût-il envoyé, et quel lot le Tout-puissant, des lieux suprêmes?

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 La ruine n'est-elle pas pour le criminel, et le malheur pour ceux qui font le mal?

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Ne découvre-t-Il pas mes voies, et ne compte-t-Il pas tous mes pas?

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Ai-je eu commerce avec le mensonge, et mon pied fut-il prompt à supplanter?

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 Que Dieu me pèse à la juste balance, et Il reconnaîtra mon innocence!

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Mes pas ont-ils dévié de la voie, et mon cœur suivit-il l'attrait de mes yeux? Une seule tache est-elle empreinte sur ma main?

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 Alors, que je sème, et qu'un autre moissonne, et que mes rejetons soient extirpés!

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Mon cœur pour une femme s'est-il laissé séduire? ai-je été aux aguets à la porte de mon prochain?

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 Alors, que ma femme tourne la meule pour un autre, et que d'autres abusent d'elle!

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Car c'est là un crime, un forfait que les juges doivent punir;

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 oui, c'est un feu qui consume, à détruire, et aurait dans sa racine ruiné tout mon avoir.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Ai-je méprisé les droits de mon esclave, et de ma servante, quand ils n'étaient pas d'accord avec moi?

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 Mais que ferais-je, si Dieu se levait? et, s'il me châtiait, que lui répliquerais-je?

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Dans le sein maternel, Celui qui me forma, ne le forma-t-Il pas aussi? et ne nous prépara-t-Il pas dans le sein d'une mère?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Ai-je rebuté le vœu du pauvre, et fait languir les yeux de la veuve?

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Ai-je mangé mon pain seul, et l'orphelin n'y eut-il point de part?

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Non, dès ma jeunesse, j'élevai l'un en père, et dès ma naissance je fus le guide de l'autre.

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Ai-je pu voir l'indigent non vêtu, et le pauvre non couvert?

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 Leurs reins ne me bénissaient-ils pas, et la toison de mes agneaux ne les réchauffait-elle pas?

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Ma main a-t-elle menacé l'orphelin, parce que je me voyais soutenu à la Porte?

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 Alors, que mon épaule se détache de ma nuque, et que mon bras brisé sorte de son emboîture!

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Mais les vengeances de Dieu sont ma terreur, et devant Sa majesté je deviens impuissant.

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Ai-je pris l'or pour mon appui, et ai-je dit au métal: En toi je me confie?

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

25 Me suis-je applaudi de la grandeur de mes biens, et des grands gains obtenus par mes mains?

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Ai-je regardé la lumière, quand elle resplendit, et la lune, quand magnifique elle s'avance?

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 Et mon cœur en secret s'est-il laissé séduire, jusqu'à confier à ma main les baisers de ma bouche?

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 Cela aussi serait un crime que les juges doivent punir, parce que j'aurais menti au Dieu suprême.

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Étais-je joyeux de la ruine de mon ennemi, transporté de le voir atteint par les revers?

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Mais je ne permettais pas à ma langue de pécher en demandant sa mort dans une imprécation.

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Les gens de ma tente ne disaient-ils pas: Montrez-nous qui ne fut pas rassasié à sa table?

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 L'étranger ne passait pas la nuit dehors, et j'ouvrais ma porte au voyageur.

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 A l'exemple des hommes ai-je dissimulé mes fautes, enfouissant dans mon sein mes égarements,

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 parce que je redoutais le peuple assemblé, et que le mépris des tribus me faisait peur à m'ôter la parole, et à m'empêcher de passer ma porte?

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 Ah! s'il voulait m'écouter et me dire: Voici ma signature! Si le Tout-puissant voulait répliquer! si j'avais le grief écrit par ma partie!

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Oui, je le porterais sur mon épaule, je le ceindrais comme un diadème,

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 j'avouerais chacun de mes pas, comme un prince je L'aborderais. –

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Mon champ réclame-t-il contre moi, et ses sillons en même temps portent-ils plainte?

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 En ai-je mangé le produit, sans l'avoir payé, et ai-je arraché des soupirs à son maître?

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 Alors, que la ronce germe au lieu du froment, et l'herbe gourmande à la place de l'orge! Fin des discours de Job.

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.