Job 21
1 Et Job répondit et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ecoutez, écoutez mon discours, et donnez-moi cette consolation-là!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Souffrez que je parle, et, quand j'aurai parlé, tu pourras te moquer!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Est-ce à l'homme qu'en veut ma plainte? Et pourquoi la patience ne m'échapperait-elle pas?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Tournez les yeux vers moi, et vous serez stupéfaits, et vous mettrez la main sur la bouche!
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Quand j'y pense, je me trouble, et ma chair frissonne.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Pourquoi les impies vivent-ils, avancent-ils en âge, accroissent-ils leurs moyens?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Devant eux, autour d'eux, leur race s'affermit, et leurs rejetons réjouissent leurs regards.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Leurs maisons sont en paix, à l'abri de la crainte, et la verge de Dieu ne passe point sur eux.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Leur taureau saillit, et n'est point impuissant, leur génisse vêle, et n'avorte point.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ils promènent leur famille qui égale un troupeau, et leurs enfants s'ébattent.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Ils chantent au son des cymbales et du luth, et s'égaient au bruit de la cornemuse.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Ils emploient leurs jours à jouir, et la descente aux Enfers est pour eux l'affaire d'un instant. (Sheol h7585)
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Cependant ils disent à Dieu: « Retire-toi de nous! et pour la science de tes voies nous n'avons aucun goût.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Qu'est-ce que le Tout-puissant, pour que nous le servions? et que gagnerions-nous à le prier? »
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Voici, n'ont-ils pas leur bonheur en leurs mains? (Loin de moi les principes des impies!)
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Combien de fois arrive-t-il que la lampe des impies s'éteigne, et que leur ruine fonde sur eux; que Dieu leur distribue leurs lots dans sa colère;
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 qu'ils soient comme le chaume au souffle du vent, ou comme la balle qu'enlève l'ouragan?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 C'est à ses fils que Dieu réserve la misère! C'est lui que Dieu devrait punir, afin qu'il en pâtit;
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 c'est lui qui de ses yeux devrait contempler sa chute, et être abreuvé du courroux du Tout-puissant!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Car, que lui fait sa maison après lui, quand le terme de ses jours est échu?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Est-ce à Dieu qu'on veut révéler la science, à lui qui juge les Intelligences célestes?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 L'un meurt au sein même du bien-être, dans une sécurité et une paix complète;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 ses bergeries sont remplies de lait, et la moelle de ses os est toujours rafraîchie.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Et l'autre meurt, l'amertume dans l'âme, et il n'a point goûté le bonheur.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Ensemble ils sont gisants dans la poudre, et les vers les recouvrent.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Voici, je sais quelles sont vos pensées, et les jugements qu'à tort vous portez sur moi!
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Car vous dites: « Où est la maison de l'homme puissant, et la tente où habitaient les impies? »
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 N'avez-vous pas interrogé les voyageurs? et ne vous rendrez-vous pas aux preuves qu'ils rapportent?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 C'est qu'au jour de la ruine, l'impie est préservé, et qu'au jour des vengeances, il est conduit en lieu sûr.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Qui est-ce qui lui reproche en face sa conduite, et qui est-ce qui lui rend ce qu'il a fait?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Il est porté au tombeau, et il veille encore sur le tertre.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 La terre de la vallée pèse doucement sur lui; après lui tous les hommes vont à la file, et ses devanciers sont innombrables.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Comment pouvez-vous donc m'offrir des consolations si vaines? De vos réponses, ce qui reste, c'est la perfidie.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
