Job 16
1 Et Job répondit et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Je n'ai que trop entendu de pareils discours; vous êtes tous des consolateurs fâcheux!
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Mettra-t-on fin à ces propos en l'air? Ou pourquoi cette aigreur dans tes réponses?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Moi aussi, je pourrais parler comme vous, si seulement vous étiez à ma place! Je pourrais contre vous assembler des paroles, et faire sur vous des hochements de tête;
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 je pourrais vous fortifier de la bouche, et remuer les lèvres pour calmer votre peine.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 [Mais!.] parler, ne calmera pas ma peine, et me taire, ne l'éloignera pas de moi.
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Oui, déjà Il m'a tout épuisé, et Il a désolé toute ma maison.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Tu m'as réduit à un état qui dépose contre moi; mon aspect s'élève pour me calomnier, et m'accuser en face.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Sa colère me déchire et me poursuit, Il grince les dents contre moi, mon ennemi, Il lance sur moi des regards acérés.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Ils ouvrent contre moi une large bouche, et frappent mes joues de coups outrageants; ensemble ils se liguent contre moi.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Dieu me livre à la merci du méchant, et Il me jette aux mains des impies.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Je vivais tranquille, et Il m'a brisé, et, me saisissant au col, Il m'a mené battant, et m'a dès-lors pris pour son point de mire;
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 de toutes parts sur moi ses traits fondirent, Il me perça les reins sans pitié, et fit couler ma bile sur la terre;
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Il m'enfonça, faisant brèche sur brèche, et me donna l'assaut, comme un guerrier.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Je cousis un cilice à ma peau, et je plongeai mon front dans la poudre.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Mon visage est tout rougi de pleurs, et la nuit de la mort couvre mes paupières:
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 cependant ma main ne retient rien d'injuste, et ma prière est pure.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Terre, ne recouvre pas mon sang! et qu'aucun de tes lieux n'arrête mes cris!…
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Encore à présent, voici, j'ai dans les Cieux mon témoin, et mon avocat dans les lieux très-hauts.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 En mes amis je trouve des moqueurs; c'est vers Dieu que se tournent mes yeux en pleurs,
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 afin qu'il prononce pour l'homme contre Dieu, et pour l'enfant de l'homme contre ses amis.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Mes quelques années avancent, et je vais franchir un chemin, par lequel je ne reviendrai pas.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
