Exode 5
1 Et après cela parurent Moïse et Aaron, et ils dirent à Pharaon: Ainsi parle l'Éternel, Dieu d'Israël: Laisse mon peuple aller célébrer une fête en mon honneur au désert.
А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти наро́д Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!“
2 Et Pharaon dit: Qui est l'Éternel pour que j'obéisse à sa voix en laissant partir Israël? Je ne connais point l'Éternel et ne laisserai pas non plus partir Israël.
А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!“
3 Et ils dirent: Le Dieu des Hébreux nous est apparu, permets-nous donc de nous avancer à trois jours de marche dans le désert, et d'offrir un sacrifice à l'Éternel, notre Dieu, afin qu'il ne nous assaille pas avec la peste ou avec l'épée.
І сказали вони: „Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми пі́демо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господе́ві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем“.
4 Et le roi d'Egypte leur dit: Pourquoi, Moïse et Aaron, voulez-vous distraire le peuple de ses travaux? Allez à vos corvées!
І сказав до них цар Єгипту: „Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!“
5 Et Pharaon dit: Voici, le peuple est déjà nombreux, et vous voulez encore lui faire suspendre ses corvées!
І сказав фараон: „Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт“.
6 Et ce jour-là même Pharaon donna cet ordre aux exacteurs du peuple et à ses préposés:
І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:
7 Désormais ne fournissez plus de paille au peuple pour faire des briques, comme ci-devant; qu'ils aillent eux-mêmes se ramasser de la paille.
„Не давайте більше наро́дові соломи, щоб робити цеглу, як учо́ра й позавчо́ра. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.
8 Mais vous leur imposerez la même quantité de briques qu'ils faisaient ci-devant; vous n'en rabattrez rien, car ils se relâchent; c'est pourquoi ils crient et disent: Nous voudrions aller offrir un sacrifice à notre Dieu.
А призна́чене число цегли, що вони робили вчо́ра й позавчо́ра, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: „Ходім, принесімо жертву нашому Богові!“
9 Que l'ouvrage pèse sur ces hommes et les occupe, afin qu'ils ne se mettent pas en quête de propos mensongers.
Нехай буде тяжка́ праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова“.
10 Sur cela les exacteurs du peuple et ses préposés sortirent et parlèrent au peuple en ces termes: Ainsi parle Pharaon: Je ne vous donne plus de paille,
І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: „Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.
11 allez vous-mêmes vous procurer de la paille où vous en trouverez, car on ne rabat rien de la prestation que vous devez.
Самі йдіть, наберіть собі соломи, де́ знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!“
12 Alors le peuple se répandit dans tout le pays d'Egypte afin de ramasser du chaume pour paille.
І розпоро́шився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню́ на солому.
13 Et les exacteurs pressaient et disaient: Achevez votre besogne, la tâche quotidienne, comme quand il y avait de la paille.
А погоничі наставали, говорячи: „Скінчі́ть вашу щоденну працю в час так, як коли б була́ солома“.
14 Et l'on battait les préposés des enfants d'Israël établis sur eux par les exacteurs de Pharaon, en disant: Pourquoi n'avez-vous pas achevé hier et aujourd'hui, comme ci-devant, le nombre fixé de briques?
І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: „Чому ви не скінчи́ли свого при́ділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?“
15 Alors les préposés des enfants d'Israël vinrent jeter des cris auprès de Pharaon, disant: Pourquoi traites-tu ainsi tes serviteurs?
І прибули́ писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: „Для чого ти так робиш рабам своїм?
16 On ne fournit point de paille à tes serviteurs; et, faites des briques! nous dit-on; et voici tes serviteurs reçoivent des coups; ton peuple pèche.
Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!“
17 Et il dit: Tous vous relâchez! vous vous relâchez! c'est pourquoi vous dites: nous voulons aller offrir un sacrifice à l'Éternel.
А він відказав: „Неро́би ви, неро́би! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господе́ві.
18 Allez donc! travaillez! et l'on ne vous fournira point de paille, mais vous livrerez la même quantité de briques.
А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призна́чене число цегли ви дасте!“
19 Alors les préposés des enfants d'Israël se virent dans le fâcheux cas de dire: Vous ne rabattrez rien du nombre quotidien de vos briques.
І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: „Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!“
20 Et ayant abordé Moïse et Aaron qui se tenaient là pour les rencontrer quand ils sortiraient de chez Pharaon,
І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,
21 ils leur dirent: Que l'Éternel ait l'œil sur vous et juge, car vous nous avez mis en mauvaise odeur auprès de Pharaon et auprès de ses serviteurs, armant leurs mains de l'épée pour nous tuer.
та й сказали до них: „Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили нена́висним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!“
22 Alors Moïse s'adressa de nouveau à l'Éternel et dit: Seigneur, pourquoi as-tu si fort maltraité ce peuple? pourquoi donc m'as-tu envoyé?
І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „Господи, чому Ти кривду вчинив цьому наро́дові? Чому Ти послав мені це?
23 Car depuis que je me suis présenté à Pharaon pour lui parler en ton nom, il fait pis à ce peuple et tu n'as point délivré ton peuple.
Бо відко́ли прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'я́м, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!“
