Esther 9

1 Et au douzième mois, c'est-à-dire au mois d'Adar, le treizième jour du mois, jour où s'exécuta le prononcé et l'ordre du roi, le jour où les ennemis des Juifs espéraient venir à bout d'eux, et où les choses tournèrent de telle sorte que ce furent les Juifs qui vinrent à bout de leurs adversaires,

А дванадцятого місяця, — він місяць ада́р, — тринадцятого дня в ньому, коли нака́з царя та зако́н його мали бути ви́конані, дня, коли вороги́ юдеїв сподівалися запанува́ти над ними, поверну́лося те так, що вони, юдеї, запанува́ли над нена́висниками своїми,

2 les Juifs se rassemblèrent dans leurs villes, dans toutes les provinces du roi Assuérus pour faire main basse sur ceux qui cherchaient leur ruine; et personne ne leur tint, tête, car tous les peuples subissaient la terreur qu'ils donnaient.

зібра́лися юдеї в своїх міста́х по всіх окру́гах царя Ахашвероша, щоб простягну́ти руку на тих, що заду́мували їм лихо, та ніхто́ не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі наро́ди.

3 Et tous les chefs des provinces et les satrapes et les gouverneurs et les agents du roi soutinrent les Juifs, car Mardochée leur inspirait la terreur.

А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і викона́вці царсько́ї праці підтри́мували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм.

4 En effet, grand était Mardochée au Palais et sa renommée se répandait dans toutes les provinces, parce que la personne de Mardochée allait toujours grandissant.

Бо Мордеха́й став великим у царсько́му домі, а вістка про нього покоти́лась по всіх окру́гах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс.

5 Et les Juifs battirent tous leurs ennemis à coups d'épée, et ce fut un massacre et une extermination, et ils traitèrent leurs adversaires à leur discrétion.

І били юдеї всіх своїх ворогі́в, побива́ючи мече́м, і забиваючи та вигу́блюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.

6 Et dans Suse, la ville capitale, les Juifs tuèrent et firent périr cinq cents hommes;

А в за́мку Су́зи юдеї позабивали та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка,

7 et Parsandatha et Dalphon et Aspatha

і Паршандату, і Далфона, і Аспату,

8 et Poratha et Adalia et Aridatha

і Пората, і Адалію, і Арідата,

9 et Parmaslha et Arisaï et Aridaï et Vajezatha,

і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

10 les dix fils d'Aman, fils de Medatha, l'ennemi des Juifs, furent égorgés par eux, mais ils ne touchèrent pas au butin.

десятьо́х синів Га́мана, Гаммедатового сина, нена́висника юдеїв, забили, а на грабу́нок не простягли своєї руки.

11 Le même jour, le nombre des hommes tués dans Suse, la ville capitale, fut porté devant le roi.

Того дня число забитих у за́мку Су́зи прийшло перед цареве обличчя.

12 Et le roi dit à la reine Esther: Dans Suse, la ville capitale, les Juifs ont tué et massacré cinq cents hommes, et les dix fils d'Aman: qu'auront-ils fait dans les autres provinces du roi? Et quelle est ta demande? elle te sera accordée; et ton désir encore? et il sera satisfait.

І сказав цар до цариці Есте́ри: „У за́мку Су́зи юдеї позабива́ли та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих окру́г? І яке жада́ння твоє? І бу́де тобі вво́лене. І яке ще проха́ння твоє? І бу́де зро́блене“.

13 Et Esther dit: S'il plaît au roi, que demain aussi il soit permis aux Juifs dans Suse d'agir d'après l'ordre d'aujourd'hui; et que les dix fils d'Aman soient pendus au poteau.

І відповіла Есте́р: „Якщо це цареві вгодне, нехай бу́де да́не юдеям, що в Су́зах, також узавтра вчинити за зако́ном цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на ши́бениці“.

14 Et le roi ordonna qu'ainsi fût fait. Et l'ordre fut donné dans Suse, et les dix fils d'Aman furent pendus.

І сказав цар, щоб було зро́блено так, — і був да́ний зако́н у Сузах, а десятоьх Га́манових синів повісили.

15 Les Juifs se rassemblèrent donc aussi dans Suse le quatorzième jour du mois d'Adar et massacrèrent dans Suse trois cents hommes, mais ils ne touchèrent point au butin.

І зібра́лися юдеї, що в Су́зах, також чотирна́дцятого дня місяця ада́р, і ви́били в Су́зах три сотні чоловіка, а на грабу́нок не простигли своєї руки.

16 De même, les autres Juifs dans les provinces du roi se rassemblèrent et défendirent leur vie, et conquirent le repos sur leurs ennemis, et tuèrent soixante-quinze mille de leurs adversaires, mais ils ne touchèrent point au butin:

А решта юдеїв, що жили по царськи́х окру́гах, зібралися та й стали до бо́ю за своє життя, і відпочи́ли від ворогів своїх. І позабива́ли вони між своїми нена́висниками сімдеся́т і п'ять тисяч, а на грабу́нок не простягли́ своєї руки.

17 c'était le treizième jour du mois d'Adar. Et le quatorzième jour de ce mois, ils avaient le repos, et ils en firent un jour de festins et de réjouissances.

Це було трина́дцятого дня місяця адара, а чотирна́дцятого в ньому настав мир, — і зробили його днем гости́ни та радости.

18 Et les Juifs dans Suse se rassemblèrent le treizième jour et aussi le quatorzième jour et eurent le repos le quinzième jour de ce mois; et ils en firent un jour de festins et de réjouissances.

А юдеї, що в Су́зах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирна́дцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, — і зробили його днем гости́ни та радости.

19 C'est pourquoi les Juifs de la campagne habitant les villes du pays plat font du quatorzième jour du mois d'Adar un jour de réjouissances et de festins et un jour de fête et dans lequel l'on s'envoie mutuellement des mets.

Тому́ то юдеї неогоро́джених селищ, що сидять по неогоро́джених містах, роблять чотирна́дцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посила́ння дару́нків один о́дному.

20 Et Mardochée rédigea par écrit ces histoires, et il adressa des lettres à tous les Juifs dans toutes les provinces du roi Assuérus, rapprochées et éloignées,

А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи́ до всіх юдеїв, що по всіх окру́гах царя Ахашвероша, до близьки́х та далеких,

21 pour leur poser comme règle de célébrer chaque année le quatorzième jour et le quinzième du mois d'Adar,

щоб вони постанови́ли святкува́ти чотирна́дцятий день місяця ада́ра та п'ятнадцятий день у ньому кожного року,

22 comme jours auxquels les Juifs avaient conquis le repos sur leurs ennemis, et comme le mois où il y avait eu pour eux changement d'affliction en joie et de deuil en fête, pour les célébrer comme jours de festins et de réjouissances, et où l'on s'envoie mutuellement des mets, et où l'on fait des dons aux pauvres.

як ті дні, коли юдеї відпочи́ли від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум оберну́вся на радість, жало́ба — на свято, щоб зробити їх днями гости́ни та радости, і посила́ння дару́нків один о́дному та дару́нків убогим.

23 Et les Juifs adoptèrent ce qu'ils avaient commencé de faire et que Mardochée leur prescrivait.

І прийняли́ юдеї це, що зачали́ робити, і про що́ написав їм Мордеха́й,

24 C'est que Aman, fils de Medatha, l'Agagite, l'ennemi de tous les Juifs, avait formé contre les Juifs le plan de les anéantir, et avait tiré au Pur, c'est-à-dire au sort, en vue de leur désastre et de leur destruction.

що аґаґ'янин Га́ман, син Гаммедатів, нена́висник усіх юдеїв, замишля́в був на юдеїв, щоб ви́губити їх, і кидав пу́ра, цебто жеребка́, на збенте́ження їх та на згубу їхню.

25 Et lorsque Esther se présenta devant le roi, il ordonna par lettres que le funeste plan qu'il avait formé contre les Juifs, retombât sur sa tête, et il fut pendu au poteau, ainsi que ses fils.

Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя́ він наказав листом: „Нехай обе́рнеться його злий за́дум, якого він заду́мав був на юдеїв, на його го́лову!“І повісили його та синів його на ши́бениці.

26 C'est pourquoi ils donnèrent à ces jours le nom de Purim d'après le mot Pur. C'est pourquoi ensuite de toute la teneur de cette lettre, et ensuite de tout ce qu'ils en avaient vu et de ce qui leur était arrivé,

Тому́ то й назвали ці дні: Пурі́м, від імени „пур“. Тому то згідно зо всіма́ словами цього листа, і що вони бачили про це й що тра́пилося з ними,

27 les Juifs fixèrent et adoptèrent pour eux et leur postérité et pour tous ceux qui s'attacheraient à eux, l'usage inviolable de célébrer ces deux jours selon la règle écrite et à l'époque déterminée, chaque année,

юдеї постанови́ли й прийняли́ на себе й на наща́дків своїх, та на всіх, хто поєдна́ється з ними, і не відсту́плять, але́ щоб святкува́ти два ті дні кожного року згідно з напи́саним про них та згідно з їхнім ча́сом.

28 et ces jours devaient rester dans la mémoire et être célébrés dans toutes et chaque générations, dans chaque famille, dans chaque province et dans chaque ville; et ces jours du Purim devaient ne jamais se perdre parmi les Juifs et leur souvenir ne pas s'effacer dans leur race.

А дні ці мають спомина́тися та святкува́тися в кожному поколінні, у кожному ро́ді, у кожній окру́зі, у кожному місті. А ці дні, Пурі́м, не минуться між юде́ями, а пам'ять про них не скінчи́ться з їхнього насіння.

29 Et la reine Esther, fille d'Abihaïl, et Mardochée, le Juif, écrivirent avec toute leur autorité pour confirmer cette seconde lettre concernant le Purim.

І написала цариця Есте́р, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домага́нням другий раз про те, щоб вико́нувати цього листа́ про Пурім.

30 Et l'on adressa des lettres à tous les Juifs dans les cent vingt-sept provinces de l'empire d'Assuérus, des paroles de paix et de fidélité

І порозсила́в він листи́ до всіх юдеїв, до ста й двадцяти́ й семи окру́г Ахашверо́шового ца́рства, зо словами миру та правди,

31 pour consolider ces jours du Purim, à l'époque précise, comme Mardochée, le Juif, et la reine Esther les avaient institués, et comme ils avaient établi pour eux-mêmes et leur postérité, la règle de leur jeûne et de leur cri.

щоб вони вико́нували ті дні Пурім у їх озна́чених часа́х, як постанови́в про них юде́янин Мордеха́й та цариця Есте́р, і як вони самі постанови́ли на себе та на наща́дків своїх при́писи пості́в та їхнього голосі́ння.

32 Et l'ordre d'Esther confirma cette institution du Purim et fut consigné dans un livre.

А Есте́рин нака́з стве́рдив ці при́писи про Пурі́м, і було́ це запи́сане в книгу.