Psaumes 78
1 Maskil (cantique) d'Asaph. Écoute ma loi, ô mon peuple! Prêtez l'oreille aux paroles de ma bouche.
Пісня навча́льна Асафова.
2 J'ouvrirai ma bouche pour prononcer des discours sententieux; je publierai les secrets des temps anciens,
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Que nous avons entendus et connus, et que nos pères nous ont racontés.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Nous ne les cacherons point à leurs enfants; nous raconterons à la race future les louanges de l'Éternel, et sa force, et les merveilles qu'il a faites.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Il établit un témoignage en Jacob; il mit en Israël une loi, qu'il ordonna à nos pères de faire connaître à leurs enfants;
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Afin que la génération suivante, les enfants à venir, la connussent, et qu'en grandissant ils la racontassent à leurs enfants;
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Qu'ils missent en Dieu leur confiance, qu'ils n'oubliassent pas les œuvres de Dieu, et qu'ils gardassent ses commandements;
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Et qu'ils ne fussent pas, comme leurs pères, une génération rebelle et indocile, génération qui ne disposa point son cœur, et dont l'esprit ne fut pas fidèle à Dieu.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Les fils d'Éphraïm, armés et tirant de l'arc, ont tourné le dos au jour du combat.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Ils n'ont point gardé l'alliance de Dieu, et n'ont pas voulu marcher dans sa loi.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Ils ont mis en oubli ses exploits, et ses merveilles qu'il leur avait fait voir.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Il fit des prodiges devant leurs pères, au pays d'Égypte, aux champs de Tsoan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Il fendit la mer et les fit passer; il dressa les eaux comme en un monceau;
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Et il les conduisit, le jour par la nuée, et toute la nuit par la clarté du feu.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Il fendit les rochers au désert, et les abreuva comme à flots abondants.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 De la pierre il fit sortir des ruisseaux; il fit descendre les eaux comme des rivières.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Mais ils continuèrent à pécher contre lui, se rebellant contre le Très-Haut dans le désert.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Ils tentèrent Dieu dans leur cœur, demandant des mets selon leur désir.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Ils parlèrent contre Dieu et dirent: Dieu pourrait-il dresser une table au désert?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Voici, il a frappé la roche, et des eaux ont coulé, et des torrents se sont répandus: pourra-t-il bien donner du pain, préparer de la chair à son peuple?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Aussi l'Éternel l'entendit et s'indigna; un feu s'alluma contre Jacob, et la colère s'éleva contre Israël;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Parce qu'ils n'avaient pas cru en Dieu, et ne s'étaient pas confiés en son salut.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Alors il commanda aux nuées en haut, et ouvrit les portes des cieux.
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Il fit pleuvoir sur eux la manne pour nourriture, et leur donna le froment des cieux.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Chacun mangea le pain des puissants; il leur envoya des vivres à souhait.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Il fit lever le vent d'orient dans les cieux, et amena par sa force le vent du midi.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Il fit pleuvoir sur eux de la chair comme de la poussière, et des oiseaux ailés, comme le sable des mers.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Il les fit tomber au milieu de leur camp, et tout autour de leurs tentes.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Ils mangèrent et furent abondamment repus; il leur accorda ce qu'ils désiraient.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Ils n'en avaient pas perdu l'envie, les mets étaient encore dans leur bouche,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Que la colère de Dieu monta contre eux, qu'il tua leurs hommes forts, et abattit l'élite d'Israël.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Et pourtant ils péchèrent encore, et ne crurent point à ses merveilles.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Il consuma leurs jours par un souffle, et leurs années par un effroi soudain.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Quand il les tuait, ils s'enquéraient de lui, et se remettaient à chercher Dieu.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, et le Dieu Très-Haut leur rédempteur.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Mais ils faisaient beau semblant de leur bouche, et de leur langue ils lui mentaient.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Leur cœur n'était pas droit envers lui, et ils n'étaient pas fidèles à son alliance.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Mais lui, miséricordieux, pardonnait le crime et ne les détruisait pas; souvent il revint de sa colère, et n'éveilla pas toute sa fureur.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Et il se souvint qu'ils n'étaient que chair, un vent qui passe et ne revient pas.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Que de fois ils se rebellèrent contre lui au désert, et le contristèrent dans la solitude!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Ils recommencèrent à tenter Dieu et à provoquer le Saint d'Israël;
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Ils ne se souvinrent plus de sa main, du jour où il les délivra de l'oppresseur,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Lorsqu'il manifesta ses prodiges en Égypte, et ses miracles dans les champs de Tsoan;
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Qu'il changea leurs fleuves en sang, et ils n'en burent plus les ondes;
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Qu'il envoya contre eux des insectes pour les dévorer et des grenouilles pour les infester;
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Qu'il livra leur récolte aux vermisseaux, et leur travail aux sauterelles;
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Qu'il tua leurs vignes par la grêle, et leurs sycomores par les frimas;
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Qu'il livra leur bétail à la grêle, et leurs troupeaux à la foudre;
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Qu'il envoya contre eux l'ardeur de son courroux, l'indignation, la colère, la détresse, déchaînant les messagers de malheur.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Il donna carrière à sa colère, et ne préserva point leur âme de la mort; il livra leur vie à la mortalité.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Il frappa dans l'Égypte tous les premiers-nés, les prémices de la force dans les tentes de Cham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Il fit partir son peuple comme des brebis, et les conduisit par le désert comme un troupeau.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Il les mena en sûreté et sans crainte; mais la mer couvrit leurs ennemis.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Il les fit parvenir dans ses frontières saintes, à la montagne que sa droite a conquise.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Il chassa devant eux des nations; il les leur fit échoir en portions d'héritage, et logea les tribus d'Israël dans leurs tentes.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Mais ils tentèrent et irritèrent le Dieu Très-Haut, et ne gardèrent point ses témoignages.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Ils reculèrent et furent infidèles comme leurs pères; ils tournèrent comme un arc qui trompe.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Ils le provoquèrent par leurs hauts lieux, et l'émurent à jalousie par leurs idoles.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Dieu l'entendit et s'indigna; il prit Israël en aversion.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Il abandonna la demeure de Silo, la tente qu'il avait dressée parmi les hommes.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Il livra sa gloire à la captivité, et sa majesté aux mains de l'ennemi.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Il abandonna son peuple à l'épée, et s'indigna contre son héritage.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Le feu dévora ses jeunes hommes, et ses vierges ne furent point chantées.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Ses sacrificateurs tombèrent par l'épée, et ses veuves ne pleurèrent pas.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Alors le Seigneur s'éveilla comme un homme qui dort, comme un guerrier à qui le vin fait jeter des cris.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Il refoula ses adversaires; il les chargea d'un opprobre éternel.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Mais il rejeta la tente de Joseph, et ne choisit pas la tribu d'Éphraïm.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Il choisit la tribu de Juda, la montagne de Sion qu'il aime.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Il bâtit son sanctuaire comme les lieux très hauts, comme la terre qu'il a fondée pour toujours.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Il choisit David son serviteur, et le prit des parcs des brebis.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Il l'amena d'auprès de celles qui allaitent, pour paître Jacob, son peuple, et Israël, son héritage.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Alors David les fit paître suivant l'intégrité de son cœur, et les conduisit par la sagesse de ses mains.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
