Psaumes 77
1 Ma voix s'adresse à Dieu, et je crie, ma voix s'adresse à Dieu, et il m'écoutera.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 Au jour de ma détresse, j'ai cherché le Seigneur; la nuit, ma main était étendue vers lui et ne se lassait point; mon âme refusait d'être consolée.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Je me souvenais de Dieu, et je gémissais; je méditais, et mon esprit était abattu. (Sélah, pause)
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Tu avais retenu mes yeux dans les veilles; j'étais troublé, je ne pouvais parler.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Je pensais aux jours d'autrefois, aux années des temps passés.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 Je me rappelais mes mélodies de la nuit; je méditais en mon cœur, et mon esprit examinait.
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 Le Seigneur rejettera-t-il pour toujours, ne sera-t-il plus désormais propice?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Sa bonté a-t-elle cessé pour toujours? Sa parole a-t-elle pris fin pour tous les âges?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Dieu a-t-il oublié d'avoir pitié? A-t-il dans sa colère fermé ses compassions?
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Et j'ai dit: Voilà ce qui fait ma souffrance: C'est que la droite du Très-Haut a changé.
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Je me rappellerai les exploits de l'Éternel, me souvenant de tes merveilles d'autrefois;
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 Je méditerai sur toutes tes œuvres, et je considérerai tes hauts faits.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 O Dieu, tes voies sont saintes! Quel autre Dieu est grand comme Dieu?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Tu es le Dieu qui fait des merveilles; tu as fait connaître ta force parmi les peuples.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Par ton bras, tu rachetas ton peuple, les enfants de Jacob et de Joseph. (Sélah)
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Les eaux te virent, ô Dieu! Les eaux te virent; elles tremblèrent; même les abîmes s'émurent.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Les nues se répandirent en eaux; les nuages tonnèrent; tes traits aussi volèrent çà et là.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 Ton tonnerre gronda dans le tourbillon; les éclairs brillèrent sur le monde; la terre s'émut et trembla.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Tu as fait ton chemin dans la mer, tes sentiers dans les grandes eaux; et tes traces n'ont point été connues.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Tu as conduit ton peuple comme un troupeau, par la main de Moïse et d'Aaron.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
