Psaumes 69
1 Sauve-moi, ô Dieu, car les eaux ont atteint ma vie!
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 Je suis plongé dans un bourbier profond, où je ne puis prendre pied; je suis entré dans l'abîme des eaux, et les flots m'ont submergé.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 Je suis las de crier; ma gorge est desséchée; mes yeux se consument à attendre mon Dieu.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Ceux qui me haïssent sans cause, passent en nombre les cheveux de ma tête; ceux qui m'attaquent et qui sont mes ennemis sans sujet, se renforcent; je dois alors rendre ce que je n'ai pas ravi.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O Dieu! tu connais ma folie, et mes fautes ne te sont point cachées.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Que ceux qui s'attendent à toi ne soient pas honteux à cause de moi, Seigneur, Éternel des armées! Que ceux qui te cherchent ne soient pas confus à mon sujet, ô Dieu d'Israël!
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Car c'est pour toi que je porte l'opprobre, et que la honte a couvert mon visage.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 Je suis devenu un étranger pour mes frères, et un inconnu pour les fils de ma mère.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Car le zèle de ta maison m'a dévoré, et les outrages de ceux qui t'outragent sont tombés sur moi,
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 Et j'ai pleuré en jeûnant; mais cela même m'a été un opprobre.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 J'ai aussi pris le sac pour vêtement; mais j'ai été l'objet de leurs railleries.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Ceux qui sont assis à la porte s'entretiennent de moi; les buveurs de boissons fortes font de moi le sujet de leurs chansons.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 Pour moi, ma prière s'adresse à toi, ô Éternel, dans le temps de ta faveur. O Dieu, selon ta grande bonté, réponds-moi et me délivre, selon ta fidélité!
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Tire-moi du bourbier, et que je n'enfonce pas; que je sois délivré de mes ennemis et des eaux profondes!
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Que le courant des eaux ne me submerge pas, que je ne sois pas englouti par le gouffre, et que la fosse ne referme pas sa bouche sur moi!
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Éternel, réponds-moi, car ta faveur est bonne; selon la grandeur de tes compassions, tourne-toi vers moi!
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Et ne cache pas ta face à ton serviteur, car je suis en détresse; hâte-toi, réponds-moi!
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Approche-toi de mon âme, rachète-la; à cause de mes ennemis, délivre-moi!
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Toi, tu sais mon opprobre, et ma honte, et ma confusion; tous mes adversaires sont devant tes yeux.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 L'opprobre m'a brisé le cœur, et je suis languissant; j'ai attendu de la compassion, mais il n'y en a point; des consolateurs, mais je n'en trouve pas.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Ils mettent du fiel dans ma nourriture, et dans ma soif ils m'abreuvent de vinaigre.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Que leur table devienne un piège devant eux, et un filet dans leur sécurité!
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Que leurs yeux s'obscurcissent pour ne plus voir; et fais trembler continuellement leurs reins!
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Répands sur eux ton indignation, et que l'ardeur de ton courroux les atteigne!
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Que leur demeure soit déserte, et que personne n'habite dans leurs tentes!
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Car ils persécutent celui que tu as frappé, et ils racontent la douleur de ceux que tu as blessés.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Ajoute iniquité à leurs iniquités, et qu'ils n'aient point de part à ta justice.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Qu'ils soient effacés du livre de vie, et ne soient pas inscrits avec les justes!
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 Pour moi, je suis affligé et dans la douleur; ta délivrance, ô Dieu, me mettra dans une haute retraite!
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 Je célébrerai le nom de Dieu par des chants; je le magnifierai par des louanges.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 Et cela plaira mieux à l'Éternel qu'un taureau, qu'un veau ayant des cornes et l'ongle divisé.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Les humbles le verront et se réjouiront; votre cœur revivra, vous qui cherchez Dieu.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 Car l'Éternel écoute les misérables, et il ne dédaigne point ses captifs.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Que les cieux et la terre le louent, les mers et tout ce qui s'y meut!
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 Car Dieu sauvera Sion et bâtira les villes de Juda; on y habitera, on la possédera.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 La race de ses serviteurs l'aura pour héritage; ceux qui aiment son nom, y auront leur demeure.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
