Psaumes 106
1 Louez l'Éternel! Célébrez l'Éternel, car il est bon, car sa miséricorde demeure à toujours!
Алілу́я!
2 Qui pourrait raconter les hauts faits de l'Éternel et faire entendre toutes ses louanges?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Heureux ceux qui observent ce qui est droit, qui font en tout temps ce qui est juste!
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Éternel, souviens-toi de moi, dans ta bienveillance envers ton peuple; fais venir à moi ton salut;
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 Afin que je voie le bonheur de tes élus, que je me réjouisse de la joie de ton peuple, et que je me glorifie avec ton héritage.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Nous et nos pères, nous avons péché; nous avons agi avec perversité; nous avons mal fait.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Nos pères en Égypte ne furent pas attentifs à tes merveilles; ils ne se souvinrent point de la multitude de tes bontés; mais ils furent rebelles auprès de la mer, vers la mer Rouge.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Et il les sauva pour l'amour de son nom, afin de faire connaître sa puissance.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Il tança la mer Rouge, et elle fut à sec; et il les conduisit par les abîmes comme par le désert.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 Il les sauva des mains de l'adversaire, et les racheta des mains de l'ennemi.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 Les eaux couvrirent leurs oppresseurs; il n'en resta pas un seul.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Alors ils crurent à ses paroles, et ils chantèrent sa louange.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Bientôt ils oublièrent ses œuvres; ils ne s'attendirent point à ses desseins.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 Ils s'éprirent de convoitise dans le désert, et tentèrent Dieu dans la solitude.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Alors il leur accorda leur demande; mais il envoya sur eux la consomption.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Ils furent jaloux de Moïse dans le camp, et d'Aaron, le saint de l'Éternel.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 La terre s'ouvrit, et engloutit Dathan, et couvrit la troupe d'Abiram.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Le feu s'alluma dans leur assemblée; la flamme consuma les méchants.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Ils firent un veau en Horeb, et se prosternèrent devant une image de fonte.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 Ils échangèrent leur gloire contre la figure du bœuf qui mange l'herbe.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 Ils oublièrent Dieu, leur libérateur, qui avait fait de grandes choses en Égypte,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Des choses merveilleuses au pays de Cham, et des choses terribles sur la mer Rouge.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Et il parlait de les détruire, si Moïse, son élu, ne se fût mis à la brèche devant lui, pour détourner sa colère, afin qu'il ne les détruisît pas.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Ils méprisèrent la terre désirable; ils ne crurent point à sa parole.
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 Ils murmurèrent dans leurs tentes; ils n'écoutèrent point la voix de l'Éternel.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Alors il leur fit serment de les faire tomber dans le désert,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 De faire tomber leur postérité entre les nations, de les disperser dans tous les pays.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Ils s'attachèrent à Baal-Péor, et mangèrent les sacrifices des morts.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 Ils irritèrent Dieu par leurs actions, tellement qu'une plaie fit irruption parmi eux.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Mais Phinées se présenta et fit justice, et la plaie fut arrêtée.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 Et cela lui fut imputé à justice, dans tous les âges, à perpétuité.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Ils l'irritèrent aussi près des eaux de Mériba; et il en arriva du mal à Moïse à cause d'eux.
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Car ils résistèrent à son esprit, et il parla légèrement de ses lèvres.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Ils ne détruisirent pas les peuples, que l'Éternel leur avait dit de détruire.
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 Mais ils se mêlèrent avec les nations, et ils apprirent leurs œuvres.
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 Ils servirent leurs idoles, qui furent pour eux un piège;
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Et ils sacrifièrent aux démons leurs fils et leurs filles.
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 Ils répandirent le sang innocent, le sang de leurs fils et de leurs filles, qu'ils sacrifièrent aux idoles de Canaan; et le pays fut profané par ces meurtres.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Ils se souillèrent par leurs œuvres, et se prostituèrent par leurs actions.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Et la colère de l'Éternel s'alluma contre son peuple; il eut en abomination son héritage.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Il les livra entre les mains des nations; ceux qui les haïssaient, dominèrent sur eux.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Leurs ennemis les opprimèrent, et ils furent humiliés sous leur main.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Maintes fois il les délivra; mais ils se montraient rebelles dans leurs desseins, et se perdaient par leur iniquité.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Toutefois, il les a regardés dans leur détresse, quand il entendait leur cri.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 Il s'est souvenu en leur faveur de son alliance, et s'est repenti selon la grandeur de sa miséricorde.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 Il leur a fait trouver compassion auprès de tous ceux qui les tenaient captifs.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Sauve-nous, Éternel, notre Dieu, et rassemble-nous d'entre les nations, afin que nous célébrions ton saint nom, et que nous nous glorifiions dans tes louanges.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Béni soit l'Éternel, le Dieu d'Israël, de siècle en siècle, et que tout le peuple dise: Amen! Louez l'Éternel!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
