Proverbes 31
1 Paroles du roi Lémuel, sentences par lesquelles sa mère l'instruisit.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Que te dirai-je, mon fils? Que te dirai-je, fils de mes entrailles? Que te dirai-je, fils de mes vœux?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Ne livre point ta force aux femmes, ni tes voies à celles qui perdent les rois.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ce n'est point aux rois, Lémuel, ce n'est point aux rois de boire le vin, ni aux princes de boire la boisson forte;
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 De peur qu'ayant bu, ils n'oublient ce qui est ordonné, et qu'ils ne méconnaissent le droit de tous les pauvres affligés.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Donnez de la boisson forte à celui qui va périr, et du vin à celui qui a l'amertume dans l'âme;
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Pour qu'il en boive, qu'il oublie sa pauvreté, et ne se souvienne plus de sa peine.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Ouvre ta bouche en faveur du muet, et pour le droit de ceux qui sont délaissés.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Ouvre ta bouche, juge avec justice, et fais droit à l'affligé et au pauvre.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Qui est-ce qui trouvera une femme vertueuse? Car son prix surpasse beaucoup celui des perles.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Le cœur de son mari s'assure en elle, et il ne manquera point de butin;
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Elle lui fera du bien tous les jours de sa vie, et jamais du mal.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Elle cherche de la laine et du lin, et elle fait de ses mains ce qu'elle veut;
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Elle est comme les navires d'un marchand, elle amène son pain de loin.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Elle se lève lorsqu'il est encore nuit, et elle distribue la nourriture à sa famille, et la tâche à ses servantes;
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Elle considère un champ, et l'acquiert, et du fruit de ses mains elle plante une vigne.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Elle ceint ses reins de force, et elle affermit ses bras;
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Elle éprouve que son trafic est bon; sa lampe ne s'éteint point la nuit;
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Elle met ses mains à la quenouille, et ses doigts tiennent le fuseau.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Elle tend la main à l'affligé, et présente ses mains aux pauvres.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Elle ne craint point la neige pour sa famille; car toute sa famille est vêtue de laine cramoisi.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Elle se fait des couvertures; ses vêtements sont de fin lin et d'écarlate.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Son mari est considéré aux portes, lorsqu'il est assis avec les anciens du pays.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Elle fait du linge et le vend; et des ceintures, qu'elle donne au marchand;
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 La force et la magnificence forment son vêtement, et elle se rit du jour à venir;
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Elle ouvre la bouche avec sagesse, et des instructions aimables sont sur sa langue;
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Elle surveille ce qui se fait dans sa maison, et elle ne mange point le pain de paresse.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Ses enfants se lèvent, et la disent bienheureuse; son mari aussi, et il la loue, et dit:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Plusieurs filles ont une conduite vertueuse; mais toi, tu les surpasses toutes.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 La grâce est trompeuse, et la beauté s'évanouit; mais la femme qui craint l'Éternel est celle qui sera louée.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Donnez-lui le fruit de ses mains, et qu'aux portes ses œuvres la louent.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
