Job 6
1 Et Job prit la parole, et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Oh! si l'on pesait ma douleur, et si l'on mettait en même temps mes calamités dans la balance!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Elles seraient plus pesantes que le sable des mers! Voilà pourquoi mes paroles sont outrées.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Car les flèches du Tout-Puissant sont sur moi: mon âme en boit le venin. Les terreurs de Dieu se rangent en bataille contre moi.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 L'onagre brait-il auprès de l'herbe? Et le bœuf mugit-il auprès de son fourrage?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Mange-t-on sans sel ce qui est fade? Trouve-t-on du goût dans un blanc d'œuf?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Ce que mon âme refusait de toucher, est comme devenu ma dégoûtante nourriture.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Oh! puisse mon vœu s'accomplir et Dieu me donner ce que j'attends!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 Qu'il plaise à Dieu de me réduire en poussière, qu'il laisse aller sa main pour m'achever!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Et j'aurai une consolation, et j'aurai des transports de joie au milieu des tourments qu'il ne m'épargne pas: c'est que je n'ai pas renié les paroles du Saint.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Quelle est ma force pour que j'espère, et quelle est ma fin pour que je prenne patience?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Ma force est-elle la force des pierres? Ma chair est-elle d'airain?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Ne suis-je pas sans secours, et toute ressource ne m'est-elle pas ôtée?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Le malheureux a droit à la pitié de son ami, eût-il abandonné la crainte du Tout-Puissant.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mes amis m'ont trompé comme un torrent, comme le lit des torrents qui passent;
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Ils sont troublés par les glaçons, la neige s'y engloutit;
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Mais, au temps de la sécheresse, ils tarissent, et, dans les chaleurs, ils disparaissent de leur place.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Les caravanes se détournent de leur route; elles montent dans le désert et se perdent.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Les caravanes de Théma y comptaient; les voyageurs de Shéba s'y attendaient.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Ils sont honteux d'avoir eu cette confiance: ils arrivent sur les lieux, et restent confondus.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 C'est ainsi que vous me manquez à présent; vous voyez une chose terrible, et vous en avez horreur!
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Mais vous ai-je dit: “Donnez-moi quelque chose, et, de vos biens, faites des présents en ma faveur;
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Délivrez-moi de la main de l'ennemi, et rachetez-moi de la main des violents? “
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Instruisez-moi, et je me tairai. Faites-moi comprendre en quoi j'ai erré.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Oh! que les paroles droites ont de force! Mais que veut censurer votre censure?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Sont-ce des mots que vous voulez censurer? Mais il faut laisser au vent les paroles d'un homme au désespoir.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Vraiment, vous joueriez au sort un orphelin, et vous vendriez votre ami!
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Mais, à présent, veuillez jeter les yeux sur moi, et voyez si je vous mens en face!
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Revenez donc, et soyez sans injustice! Revenez, et que mon bon droit paraisse!
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Y a-t-il de l'injustice dans ma langue? Et mon palais ne sait-il pas discerner le mal?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
